Риторика

Редагування підготовленого тексту

Форма, в яку одягнені думки оратора,
збуджує увагу й захоплення натовпу.
Ф. Честерфілд

Редагування тексту виступу – важливий етап його підготовки. Довершеним текст можна вважати лише тоді, коли належним чином вдосконалені навіть дрібні деталі. Мікелянджело висловився ще вимогливіше: «До досконалості ведуть подробиці, а досконалість є те, в чому дрібниць немає».
Щоб відредагувати текст, необхідно уважно його прочитати, домагаю-чись повного, розуміння всього його змісту. Таке розуміння досягається у процесі кількаразового читання і риторичного аналізу тексту приблизно за таким планом:
1. Тема виступу, що розподіляється на підтеми і мікротеми.
2. Авторський задум.
3. Жанр виступу.
4. Тип мовлення: розповідь, опис, роздум.
5. Стиль, його різновид.
6. Особливості будови.
7. Риторичні фігури.
8.Тропи.
9. Внутрітекстові зв'язки.
10. Дотримання правописних норм.
11. Засоби усної виразності, якщо текст озвучено.
Окрім аналізу тексту на предмет відповідності його темі, авторському задуму, правописним і стилістичним нормам, вимогам щодо будови, мовного оформлення, особливостей обраного жанру, типу мовлення тощо, необхідно також брати до уваги, наскільки цей текст враховує конкретного адресата, обстановку та інші обставини, за яких передбачається виголосити промову.

Розмітка тексту знаками партитури.
Навіть досвідчений оратор, не кажучи вже про початківця, стикається з потребою певної графічної підготовки написаного тексту: виділити найважливіші місця чи такі, що залишають простір для неточного тлумачення. Для цього використовуються знаки партитури, які допомагають зафіксувати наголошене слово, правильну інтонацію, паузи і т. ін.
Знаки партитури за місцем їх розташування в тексті поділяються на три групи: рядкові, надрядкові, підрядкові.
Рядкові знаки:
1. Фразові паузи: | - коротка (на один рахунок);|| - на два рахунки (раз, два); ||| - на три рахунки (раз, два, три).
2. Дужки ромбічні < >, якими варто позначити вставні речення або слова.
3. Дужки квадратні [ ] вживаються, якщо варто додати слово (слова), що допомогло б утримати непевний зміст речення, знайти потрібну інтонацію.
4. Лапки “ ”, в які беруть слова, що вимовляються з інтонацією іронії.

Надрядкові знаки:
1. Знак наголосу. Якщо для вас якісь слова у текст нові, і ви не знаєте, де поставити наголос, подивіться у словник і позначте наголос на письмі: стáтуя, цемéнт.
2. Підвищення тону.
3.      Пониження тону.
4.  Злам інтонації       (від підвищення до пониження чи навпаки).

Підрядкові знаки.
1. Логічний наголос __________ (виділяється слово або група слів).
2. Уповільнення темпу _  _  _  _. Цей прийом використовується для того, щоб зафіксувати увагу на слові (словах), що для промовця є ключовими.
3. Прискорення темпу →. Використовується для позначення  інформації додаткового характеру, із значенням вторинності.
4. Легато U. Використовується, якщо слова вимовляються як одне ціле.

© 2005 Академия гражданской защиты Украины