|
|
В енциклопедії голос визначається як поєднання звуків, що промовляє людина з допомогою мовного апарата. Він характеризується силою звучання, об’ємом (діапазоном), висотою, тембром (забарвленням). У спілкуванні людей голос – найяскравіша риса, що виражає людську індивідуальність. Це наше звукове обличчя, в ньому віддзеркалюється сама людина, її думки, характер. (“Заговори, щоб я тебе побачив” – казав древній філософ Сократ). Люди навіть не підозрюють часто, як видає або возвеличує їх власний голос. Як стверджують психологи, за один голос можна любити або ненавидіти людину.
Великий вплив ораторського голосу на аудиторію. У звуках голосу часом концентрується величезна психічна енергія. “Сила голосових засобів безмірна, і найбільш картинні ефекти на світі не можуть вразити зал так,
як вигук, промовлений з правильною інтонацією” (французький актор Б. Коклен).
За рідким винятком, природа обдаровує всіх людей якщо не чудесним, то повністю відповідним голосом. Але ми часто не задумуємось, що цей безцінний дар потребує постійної уваги. Деякі лектори, пропагандисти монотонні не тому, що не володіють яскравими модуляціями голосу. Вони просто не помічають цей серйозний недолік, не відчувають, що після серйозних тренувань звучання їхніх слів могло б стати різнобарвним і красивішим.
Природні якості ораторського голосу – мелодійність, широкий діапазон звучання, красивий тембр – найбільш цінні.
Інші – сила голосу, звучність, виразність – виробляються в процесі мовлення.
Дуже рідко зустрічаються люди, обділені вродженими голосовими задатками. Не “безнадійні” і ті, у кого, здавалося б, зовсім “немає голосу”. Спеціальним тренуванням голосового апарата можна розвинути скриті в кожному з нас задатки голосу.
|