|
Військове красномовство розвивалося в усі часи й у всіх народів (О. Македонський, Юлій Цезар), зокрема й в Україні в період відстоювання нею своїх національно-політичних інтересів, боротьби із численними іноземними ворогами.
Слово – це зброя, сила й могутність якої визнавалася й визнається провідними воєначальниками, політиками.
Українське військове красномовство найяскравіше представлене в ораторській спадщині часів Запорізької Січі, у документах, мемуарах провідних військових діячів періоду Великої Вітчизняної війни, коли хід військових подій залежить від сили переконуючого слова.
Військове красномовство князів Київської Русі, котрі завжди попереджали ворогів про те, що йдуть на них війною: “Йду на ви!”
Талановита спадщина О.В.Суворова: “Наука перемагати”, де в одному з розділів викладено основи “Словесного повчання солдатам”
Тут подано основні засади військового красномовства: говорити із солдатами їхньою мовою, мислити своєю головою, діяти відповідно до обставин, майстерно маневрувати, розвивати творчість, а не шаблонність у всьому з метою перемоги над ворогом.
Різновиди: промова – наказ, інструктивна промова, виступ на військово-політичну тему, надихаюча промова, заклик.
(Зразок: “З промови гетьмана Мазепи до урядників військових і цивільних козацької України” / Михайло Слабоштицький. З голосу нашої Кліо. – К, 2003 р. Стр. 153-156)
|