Риторика

Риторичні фігури

Анафора, або єдинопочаток, – це стилістичий прийом, який полягає у повторенні на початку рядків, строф чи речень однакових звуків, слів чи синтаксичних конструкцій; вживається в художній літературі та оратор-ському мистецтві, наприклад:
1. «Українська пісня! Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, її чарівною силою... Який боєць не знаходив для себе в українській пісні сили і завзяття, бойової щедрості, любові до народу, презирства до ворога і до смерті. Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? Яка дівоча весна не приносила кохання на її крилах?» (За О. Довженком).
2. «Він бачив несправедливість і намагався її ліквідувати. Він бачив страждання і намагався їх пам'ятати. Він бачив війну і намагався покінчити з нею» (3 виступу Е. Кеннеді).
Епіфора – стилістична фігура, протилежна анафорі, яка полягає в повторенні однакових слів, виразів, звукосполучень у кінці речень (їх частин), рядків чи строф з метою посилення виразності висловлення, наприклад:
«Виють собаки, віщують недолю, і небачені птиці літають уночі над селом і віщують недолю.
І реве худоба вночі, і віщує недолю. Біжать миші степами незчисленні на схід і віщують недолю» (О. Довженко).
Паралелізм – паралельне зображення двох(інколи більше) явищ в схожих синтаксичних конструкціях:
– Ні! Не зігнути ворогові нашої волі до перемоги. Ми переможемо! – гримить артилерія.
– Живе непорушне товариство! – гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку.    
– Непорушне тримається братерство народів! – ревуть і гримотять танкісти (За О. Довженком).
Антитеза – особливо підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, думок, людських характерів тощо, наприклад:
1. «Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. Нещасні, прокляті батько й мати, що сплоджують перевертнів; щасливий, непереможний народ, що породжує своїх захисників і оборонців» (Б. Харчук).
Градація – нанизування виразів з усе зростаючим чи спадаючим значенням з метою посилення емоційності висловлення:
1. «Були часи криваві, були стражденні, були вирішальні часи, були величні часи в нашій історії, але такого кривавого і такого величного часу, як наш час, – такого часу не було» (О. Довженко).
Інверсія – незвичайна розстановка слів у реченні з метою виділення найбільш значущого слова:
«Великий і незламний народ твій, народ-трудівник, народ-воїн, народ-лицар. Не підкорився він мерцям. Жива душа народна, жива, неподоланна!» (О.Довженко) (Порівняйте із звичним порядком слів. «Народ твій великий і незламний, народ-трудівник, народ-воїн, народ-лицар. Він не підкорився мерцям. Душа народна жива, жива, неподоланна!)
Еліпсис – пропуск у реченні слова чи словосполучення, зрозумілого з контексту для надання виразу енергійності, передачі схвильованості, складних переживань тощо:
1. «Бджола жалить жалом, а людина – словом» (Нар. творчість).
Риторичне звертання – це підкреслене звертання до кого-небудь або чого-небудь, щоб посилити виразність мовлення:
1. «Україно-батьківщино! Велика земле наша, чесна, прекрасна мати, ти в огні» (О. Довженко).
Риторичне запитання – це запитання, яке ставиться не для того, щоб одержати відповідь, а для того, щоб привернути увагу слухача:
1 “Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі!” (М. Гоголь).
2 «Допоки ж ти, Катіліно, зловживатимеш нашим терпінням? Як довго ще ти, в своєму шаленстві, знущатимешся над нами? До яких меж ти будеш вихвалятися своєю зухвалістю, яка не знає меж?.. Невже ти не розумієш, що твої наміри викрито? Не бачиш, що твій заколот уже відомий всім присутнім і розкритий?» (Цицерон).
Короткі розповіді (приклади з життя, подробиці, анекдоти) урізноманітнюють, увиразнюють виступ, роблять його цікавішим.
Повтор – має особливе значення, бо сприяє запам'ятанню основної думки, підвищує переконливість промови:
Пояснення – розширений повтор, з допомогою якого підсилюється висловлювана думка:
«Нема уз святіших за товариство! Батько любить своє дитя, мати любить своє дитя, любить і звір своє дитя! Але поріднитися рідністю по душі, а не по крові може сама тільки людина...» (М. Гоголь).
Рафінування – це узагальнюючий повтор перед переходом до нової частини промови.    
Заклик – широко вживаний засіб, що використовується для підсилення емоційності висловлювання і впливу на слухачів.
Цитування, коли воно влучне, підсилює висловлення, але ним не слід надуживати.
Перехрещення – перехресне розташування чотирьох членів речення, що увиразнює вислів:
«Ці плани легко скласти, але важко виконати».
Ланцюжок – ефективний засіб впливу на слухачів, коли зміст однієї ланки думки розгортається, уточнюється, підсилюється наступними:
«Кому належить Берлін, тому належить Німеччина, кому належить Німеччина, тому належить Європа» (Г. Жуков).
Натяк на відомий всім факт без його обговорення – ефектний риторичний прийом.
Затягування – риторична фігура, яка полягає в тому, що виступаючий вказує чи натякає на розв'язок поставленої проблеми не відразу, а відкладає це на найближчу перспективу, викликаючи цим самим напружене очікування, інтерес:
«Про що свідчать ці факти? Чи не свідчать вони про те, що потрібні зміни? В такому разі, які з них будуть найкращими? Розгляньмо одну можливість...» (П. Сопер).
Несподіванка – несподіваний для слухачів зворот, що є ефектним засобом впливу на слухачів:   «Я також за відміну смертної кари», – сказав опонентові німецький канцлер Бісмарк і додав: «Але я за те, щоб початок цьому поклав убивця».
Гра слів є окрасою виступу і завжди подобається слухачам:
1. «Ми хочемо не одержавлення людей, а олюднення держави» (Хеусс).
2. «Ми не боїмося ніяких переговорів, але ми ніколи не вестимемо переговори через страх» (Д. Кеннеді).
Вставка – це зауваження, що робиться побіжно, для привернення уваги слухачів:
«Можливо, це Вас не переконує, тоді давайте замислимось над такими фактами...»
Передмова – зауваження щодо подальших намірів промовця з метою загострення уваги слухачів:
«Зараз я наведу Вам аргументи...». «Ви здивуєтесь, дізнавшись про такі факти...».
Попередження – формулювання можливих заперечень висунутих виступаючим тез і їх спростування, що підсилює аргументацію промови.

© 2005 Академия гражданской защиты Украины