|
|
Найближче риторика пов’язана із філософією і є частиною її. Філософія вивчає загальні закони розвитку людини, природи, суспільства і формує світогляд людини; риторика вивчає й описує конкретні закони, закони мисленнєво-мовної діяльності, виробляє правила мовного спілкування а також сприяє формуванню світогляду та морально-етичних норм поведінки людини.
Риторику і логіку єднає те, що основою кожної є мислення. У логіці йдеться про загальні закони мислення, а в риториці основним є вербальне мислення. У логіці панує теорія доказу, в риториці найважливішими є аргументи переконання.
Логіка орієнтована на істину та діяльність, а риторика – ще й на вигадку та на ймовірне, вона творить мовлення, яке описує реальний та уявний художній світ.
Спільними для риторики й етики є моральні закони. Риторика завжди стояла і стоїть на сторожі добра. Моральне обличчя оратора й ритора забезпечує їм успіх або неуспіх.
Риторика – праматір лінгвістичних наук, попередниця граматики, поетики, культури мови, стилістики, психолінгвістики, соціолінгвістики.
Граматика в античні часи визначалася як наука гарної мови. Головна мета грецької граматичної школи – розвиток уміння пояснювати літературні тексти з точки зору риторичної науки До граматики ще входили рахунок і малювання. У пізній антиці граматика, риторика і діалектика становили цикл вільних наук. Іронія долі в тому, що вікове партнерство граматики і риторики, коли граматика служила риториці, закінчилося поразкою риторики, поглинанням її граматикою.
Зв’язок риторики з лінгвостилістикою.
Стилістика досліджує стилістичну систему мови, тобто виражальні можливості і їх реалізацію в мовленні. Вона вивчає функціональні стилі та їх засоби. Значить, стилістика є для риторики теоретичною наукою. Вона вчить, як використати стилістичний потенціал мови, має для цього правила, техніку, вимоги до оратора та аудиторії.
Культура мови і риторика пов’язані між собою. Культура мови вивчає комунікативні якості мови – правильність, ясність, точність, образність, багатство, естетичність. Риторика досліджує ці ж самі якості в динаміці і комбінаціях, залежно від умов і ситуацій спілкування, передбачає вже комплекс цих якостей у видах публічного мовлення.
Сценічна майстерність – це знання законів і правил риторики, вміле володіння технікою риторики. Важливими тут є риторичні поради про мовне дихання, дикцію, композицію, міміку, жести, пози, рух тощо.
Риторика, естетика і поетика генетично споріднені з мовознавчими науками. У давні часи поетику називали другою риторикою, бо поетика – це “мистецтво мови поезії”, яке належить до найдавніших мистецтв, ще дописемних (усних), і розвивається й нині успішно.
Риторика і поетика служать мовній організації художнього тексту, яка доносить до слухача художній задум, ідею чи концепцію образного бачення. Вже для Платона риторика була “філософією красномовства”, засобом досягнення мудрості мистецтвом і наукою слова.
|