Риторика

Церковно-богословське красномовство (гомілетика)

Іоанн Златоуст, Іоанн Богослов, Василій Великий – видатні майстри-богослови.

Гомілетика пояснює теорію церковної співбесіди, пастирського проповідування слова Божого, визначає цілі проповіді, надає практичні рекомендації, поради через “уроки віри й благочестя”.

Приділяє значну увагу ЗМІСТУ і ФОРМІ проповіді, промови, вишуканості стилю мовлення, його пишності, багатству, а також зовнішньому вигляду священика, проповідника, який повинен бути благородним у думках, вчинках, словах, стриманим у рухах, не сміятися у храмі, говорити не голосно й не тихо, а відповідно до акустичних характеристик храму, до предмета мовлення.

Релігійні оратори мають великий вплив на слухачів завдяки духовному змісту Біблії і естетичній силі всіх видів мистецтва – архітектури, іконопису, музики (хоровий спів у православних, органна музика у католиків), цілющим ароматам кадильниць, лампад.

Заздалегідь продумана, розрахована на емоційне піднесення прихожан, церковна проповідь виголошується в ході богослужіння. Припиняється дійство, замовкає орган, припиняється хоровий спів та інші ритуали, і на амвоні з’являється духовна особа, розпочинаючи своє слово.

Історія гомілетики починається з Нагірної проповіді Христа, що ось уже 2 тисячі років вражає всіх глибокою мудрістю і передбачуваністю. Основу її складають заповіді блаженства, що стали афоризмами і дають простір для своїх тлумачень майбутнім поколінням проповідників.

© 2005 Академия гражданской защиты Украины