|
|
Суспільно-побутове красномовство – це влучне, гостре, або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або у певній гострій чи цікавій ситуації.
Воно виникало не тільки з подій сьогодення, а й живилося з епідейктичного та політичного красномовства: це природно, бо політика й побут інколи невловимо переходять одне в одне.
Сьогодні жанрами суспільно-побутового красномовства є: ювілейні, похвальні промови, вітальне слово, застільне слово (тост), усна побутова оповідь, анекдот, надгробне (поминальне) слово.
Тут найчастіше йдеться про величання, похвалу тої чи іншої особистості, групи чи явища, тобто можна сказати, що ці промови за своїм духом панегіричні. Характерною рисою подібного красномовства є стабільність, навіть ритуальність (ситуація весілля, хрестини, похорони тощо), що накладає певний відбиток на стиль промови.
Найчастіше такі виступи бувають імпровізаціями, які не готуються заздалегідь. За своїм обсягом це невеликі лаконічні тексти, що не вимагають обов’язкової, звичайної для інших галузей риторики твердої схеми побудови (вступ, основна частина, висновки). Логічний витік тут може бути послаблений; панує емоційна стихія. Ораторові не обов’язково демонструвати академічну ерудицію, знання законів або пропагувати істини релігії (хоча окремі елементи такого роду тільки прикрашають подібне слово). Проте оратор щедро черпає приклади з життєвого матеріалу, фольклору (наприклад, стихія анекдота). Стиль тут може бути різноманітний – від урочисто-величавого (наприклад, на похороні) до “зниженого”, навіть часом вульгарного (в застіллі). Слід зауважити, що ораторові за цієї ситуації необхідно дотримуватись норм культури, бо інакше він ризикує образити чиюсь гідність, викликати дискусію чи навіть “вияснення стосунків”.
Соціально-побутове красномовство має яскраво виражені національні традиції, виступає частиною національної духовної культури народу, живить розвиток усіх видів красномовства.
Неперевершеним розповідачем своїх усних гумористичних оповідань був український письменник Остап Вишня; блискучі “вечірні розмови” тривалий час вів із слухачами й читачами газет незабутній Максим Рильський.
Особливою пошаною в усьому світі користуються майстри застільних промов (тостів) народів Закавказзя, Середньої Азії. Полонив серця вихованців усними побутовими оповіданнями-імпровізаціями, мудрими казками великий педагог В.О. Сухомлинський.
|