Риторика

Тренування голосу

Найзручніший спосіб тренування голосу – це читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови. Не можна читати ані надміру сильним голосом, ані надто довго. Вчені рекомендують проводити тренування тричі на день по 15 хвилин з перервами після кожних 5 хвилин. До тренування голосу треба приступати після тренування дихання.

Можна тренувати й модуляцію голосу, тобто його зміни у певному тоновому і силовому діапазоні. Таке тренування особливо потрібне людям, що мають монотонний голос. Зворотною стороною монотонності є афективність.

Це вади. Люди, що звикли до них, не помічають їх. Запис власного голосу на магнітофонну стрічку допоможе їм критично оцінити свої мовні звички.

Мову можна модулювати також у часі, тобто змінювати темп мовлення. Швидкість мови залежить від характеру людини. Нерішучі люди говорять повільніше, так само, як меланхоліки і флегматики. Люди з веселим характером говорять швидше.

Темп голосу у різних народів неоднаковий: італійці, французи говорять швидше, ніж скандинавські народи; англійці – повільніше за українців на 10-15 слів за хвилину.

Темп мовлення залежить від ситуації, від інформації. Виклад менш важливого матеріалу – швидше, більш важливого – повільніше.

Найкраще, коли мовець періодично міняє темп мовлення.

Голос підвищують тоді, коли ставлять запитання, висловлюють нерішучість або сумнів. Якщо треба висловити довір’я, рішучість, переконання в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то висота голосу падає. 

 

Органи мовлення поділяються на:

1)        дихальні органи, які утворюють під час видиху потрібний для мовлення потік повітря;

2)        голосові, де утворюється й моделюється голос;

3)        артикуляційні, в яких утворюються основні елементи мови, тобто звуки.

Функції дихальних органів потрібно добре знати, бо, щоб добре говорити, треба мати правильне дихання. Неправильне дихання може бути серйозною перешкодою для мовлення.

Легені можуть вмістити приблизно 5000 куб. см. повітря. При нормальному диханні в них міститься близько 2500 куб. см., а приблизно 500 см3 замінюється при кожному вдихові й видихові.

Витрати повітря під час вимовляння різних звуків різні. Найбільших витрат потребують звуки “г”, “х”. Спробуйте вимовляти на одному видиху слова “того гучного гарного голосу”. Наприкінці вимовляння цих чотирьох слів з 11 складів запас повітря дуже малий.

Щоб не спинитися раптом посередині фрази без запасу повітря, зберігайте спокій і правильно дихайте, тобто після кожного речення робіть глибокий вдих. Зрозуміло, що треба більше думати про слова, а не про дихання. Через те треба вчитися правильно дихати з допомогою вправ:

1). Перед тим, як говорити, а також після кожного видиху вдихайте достатню кількість повітря. “Достатню” не означає надмірну: кожен мовець повинен керуватися власним досвідом і вдихати таку кількість повітря, яка необхідна його організму.

2). Вдихнуте повітря  витрачайте повільно й економно; пам’ятайте, що завеликий запас повітря в легенях може, особливо на початку видиху, спричинити марну витрату його.

3). Не підвищуйте голос, говоріть так, як завжди; при підвищенні голосу витрати повітря зростають.

4). Вдихати повітря треба ротом і носом.

5). Груди тримайте рівно, ледь-ледь випнувши їх уперед, – це полегшує дихання.

6). Говоріть, наскільки це можливо, тільки в доброму фізичному, а також у спокійному нервовому стані.

Оскільки під час мовлення ми змушені вдихати повітря через рот, то воно сухіше, холодніше і має більше хвороботворних мікробів, ніж повітря, яке вдихається носом. Через те небажано говорити у холодних місцях, там, де багато пилу чи куряви.

 

Голос треба пристосовувати до середовища, в якому говорите. Недоречно і неввічливо голосно говорити в приміщенні, де знаходяться незнайомі люди (в кафе, залах чекання, метро). По-перше, ми заважаємо людям, а по друге, привертаємо увагу до справ, що стосуються тільки нас і наших знайомих.

 

Не можна перенапружувати голос, бо це призводить до порушень, а в окремих випадках і до тривалого захворювання голосових зв’язок.

Не рекомендується надто голосно говорити під час хрипоти і захворювання органів мовлення та дихальних шляхів, а також відразу після хвороби.

 

Порушення голосу виникають внаслідок зловживання курінням. Гортань у цьому випадку пошкоджується ароматичними оліями, які виникають у процесі згоряння тютюну. Слизова оболонка гортані уражується навіть у тих, хто не курить, якщо вони перебувають у накурених приміщеннях.

Зловживання алкоголем призводить до розширення і тим самим до напухання слизової оболонки гортані.

© 2005 Академия гражданской защиты Украины