|
Це ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує дослідження науки. Воно застосовується у різних рівнях шкільної та наукової аудиторії.
Античне академічне красномовство було ще дуже невимушеним: Аристотель міг читати лекції під час прогулянок з учнями. З часом школа ставала все більш регламентованою. В Європі академічне красномовство почало динамічно розвиватися в середньовічних університетах.
В Україні зародження академічного красномовства пов’язано з функціонуванням Острозької школи та Києво-Могилянської академії. Згодом воно розвивається у стінах кількох університетів (Київського, Львівського, Харківського та ін.). Щоправда, лише у ХХ ст. українська мова набуває в цій галузі прав громадянства.
Видатними ораторами в жанрах академічного красномовства були М. Максимович, М. Костомаров.
Головні риси академічного красномовства – доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, чітка термінологія, позбавлена будь-якої двозначності. Наука є точним описом реальних і матеріальних явищ світу. Науковий опис цих явищ в усній мові і живить академічне красномовство. Результати наукових досліджень мають бути донесені до громадськості (не кажучи вже про студентів та учнів) у дещо спрощеній (адаптованій) формі. Водночас студенти повинні опанувати мову науки, її термінологію та спосіб викладу.
Лектор-професіонал не замикається на предметі своєї науки, а добре дбає про міжпредметні зв’язки, оскільки будь-яка галузь науки існує не ізольовано, вона пов’язана з іншими галузями знання. Наприклад, викладач риторики не може не апелювати до історії, філософії, психології, літературознавства, релігієзнавства та ін.
До жанрів академічного красномовства належать:
наукова доповідь;
наукове повідомлення;
наукова лекція (вузівська та шкільна);
реферат, виступ на семінарському занятті, науково-популярна (публічна) лекція, бесіда.
|