Виховна робота

5.7. Метод заохочення
Метод заохочення - комплекс засобів і прийомів морального і матеріального стимулювання досягнення кращих результатів різноманітної діяльності учня, його успіхів у навчанні та вихованні. Заохочення відображає позитивну оцінку вихователем дій та вчинків вихованця, стимулює удосконалення і закріплення високоморальних якостей. вмінь та навичок поведінки. Воно окриляє вихованця, допомагає йому правильно оцінити свої сили і здібності, розвиває почуття особистої гідності, підвищує авторитет в колективі. Психологія заохочення така, що у вихованця зразу виникають приємні переживання, пов'язані з певними досягненнями. Це створює настанову, завдяки якій вихованець приймає рішення діяти в тому ж напрямку, щоб ще і ще отримувати чергову дозу позитивних емоцій. Позитивне стимулювання сприяє розвитку внутрішніх резервів, створює умови для самовиховання. Заохочення визначається характером тієї роботи, яку виконує учень в тій чи іншій обстановці. Чим складніше завдання, чим відповідальніше доручення вчителя, тим вище і значніше заохочення. Вчитель, оголошуючи заохочення, враховує індивідуальні особливості вихованця, як сприймає він те чи інше заохочення. Виховний вплив заохочення залежить від того, як вихователь дотримується педагогічних вимог застосування цього методу. В чому суть цих вимог? По-перше, заохочення повинно бути доцільним і обґрунтованим. Це означає, що вихованець усвідомлює, що він дійсно цього заслужив за старанність і досягнуті успіхи. Невиправдана нагорода негативно впливає на молоду людину і підриває авторитет вихователя, сприяє формуванню в учнів негативних якостей: нечесності, честолюбства, лінощів та ін. Недоцільно нагороджувати учнів за виконання елементарних обов'язків, наприклад, за утримання в чистоті зошитів, за акуратний зовнішній вигляд та ін. При цьому заохочення втрачає свою виховну силу. По-друге, ефективність заохочення передбачає раціональне поєднання видів і способів цього методу, їх доцільно використовувати з урахуванням послідовності застосування відповідними вихователями (класним керівником, завучем, директором). Багаторазове оголошення одного й того ж заохочення кінець-кінцем втрачає свій стимулюючий сенс. Так, учень за рік одержав від класного керівника десять подяк. «Що з ними робити? - питає він. - Що за них можна купити?» діє ринкова економіка... Дійсно, можна зрозуміти цього учня, його відношення до формалізму вихователя цілком справедливе. Зараз моральні стимули без емоційного забарвлення втрачають свою силу, тому треба вміло поєднувати моральне і матеріальне заохочення. По-третє, заохочення виховує, якщо воно своєчасне і гласне. Оголошена нагорода повинна реалізуватися в найкоротший строк, інакше вона з часом втрачає свою актуальність. Після кожного заохочення вихователь підвищує свої вимоги до вихованця. По-четверте, якщо заохочення справедливе, то воно позитивно впливає не тільки на того, хто його заслужив, а й на весь колектив. Поряд із заохоченням окремих осіб вихователь може відзначити груду. Це мобілізує членів групи на досягнення нових показників у навчанні та дисципліні. Метод заохочення має багато різновидів: позитивна оцінка, схвалення, похвала, довіра, моральна підтримка та ін. Позитивна оцінка - надійний стимул виховання учня. Кожна людина з дитинства привчається до оцінювання своєї поведінки та результатів навчання. Часто позитивна оцінка окриляє учня, а негативна може образити його, викликати пасивне відношення до навчання. Проте завищена оцінка може правильно сприйматися тільки учнем з дитячим мисленням та інфантильним інтелектом. Для учня з розвиненою свідомістю завищена, як і занижена, оцінка - образа. Вона здатна призвести до самозаспокоювання або відвертого протистояння вчителю, який постійно занижує оцінки. Схвалення часто використовується вихователем у момент правильної дії учня або після її завершення. Схвалення передається короткою реплікою «Молодець», «Розумна дівчина» і поєднується з позитивним відношенням вихователя у вигляді усмішки або лагідного жесту. Похвала використовується для того, щоб задовільну поведінку вихованця підняти до рівня доброї, а добру - до відмінної. Похвала передається словами, наприклад: «'Іван Петренко не тільки дисциплінований учень, але й надійний товариш». Всі учні люблять похвалу і постійно прагнуть до того, щоб їх відмічали, ставили високі оцінки на уроках, підхвалювали. Доцільно після похвали розширити коло обов'язків вихованця. Досвідчений педагог разом з похвалою учня виявляє більшу довіру до його можливостей. Довіра вихователя запалює вихованця, розвиває почуття відповідальності, мобілізує сили, щоб виправдати сподівання шановної людини. Відомо, що більшість дітей потребує моральної підтримки буквально з першого класу і до випуску із школи. Доброзичливість і терплячість, своєчасна порада укріплюють віру учня в свої можливості та сприяють подоланню пасивності, безвілля, небажання вчитися тощо. Моральна підтримка створює психічну настанову на активність і старанність. Отже, заохочення має різні форми, прийоми, але ціль одна - спрямування вихованця на краще навчання, моральні стосунки з людьми, всебічний розвиток особистості.
© 2004 Академия гражданской защиты Украины