|
|
Метод переконання - сукупність засобів і прийомів активного діяння на свідомість, волю і почуття людини з метою інформування системи знань, цінностей та ідеалів. Важливим результатом методу переконання е переконаність особистості, яка відображає рівень її світогляду і відповідні Йому вчинки.
Педагогіка розглядає метод переконання не як просте інформування, а як складну роботу мислення й усного мовлення. Інформування застосовується на першому етапі виховання, коли людина не знає, що і як робити, як діяти. На другому етапі, як правило, вихователь старанно відбирає найбільш корисну інформацію і пропонує вихованцю подумати про альтернативну поведінку. На третьому етапі процесу переконання вихователь застосовує докази й аргументи для найбільш правильного вирішення в пошуках істини.
Метод переконання реалізується шляхом активної взаємодії вихователя і вихованця. Враховувати треба як дійсні, так і удавані цінності учня, бачити не тільки його вади, але й позитивні якості. Бажання допомогти вихованцю позбутися негативних рис характеру, витримка і тактовність в поєднанні з педагогічними вміннями досягають мети в усуненні негативних орієнтацій і помилкових настанов учня. Тактика переконливого впливу може включати такі прийоми:
ставлення до вихованця як до особистості, повага і підтримка цінних особистих якостей і значущих думок;
витримка, вміння терпляче вислуховувати кожного, навіть найбільш дратівливого;
вміння при неправильних висловах вихованця виправляти його помилки, чітко формулювати свою позицію, тактовно переконувати без зайвих емоцій.
Найважливішим засобом переконання є слово вихователя. Переконання словом здійснюється за допомогою бесіди, лекції. диспуту, обговорення кінофільмів і телепередач, театральних постанов і музичних ансамблів тощо. Все це має за мету прищеплення вихованцям бажаних позитивних рис характеру, вищих почуттів на основі теорії моралі, етичних вчинків, героїчних дій, благородних відносин. Сприймаючи цю інформацію, вихованець стає в активну позицію, починає відстоювати свої погляди, замислюється над своєю поведінкою, порівнює себе з героєм.
Найтяжче в переконанні особистості - це примусити її відмовитися від помилкових суджень і сприйняти істину. Багато добрих слів і настанов не сприймається тому, що вихователь йде з ними на вихованця в „лобову атаку”. Він вимагає, а не пропонує, нав'язує, а не аргументує. Вихованцю потрібно деякий час, щоб зібратися з думками, усвідомити і відчути інформацію, визначити своє істинне ставлення до неї, і тільки потім брати її на озброєння. Тому інформація, яка дається вихованцю, повинна бути точною, ясною, короткою і професійно правильною.
Погано, коли вихователь приділяє багато часу одному вихованцю, а другому не знає, що сказати. До кожного вихованця повинно бути своє слово, свій підхід.
Важливо, щоб вихователь переконав порушника дисципліни в помилковості його дій і допоміг йому стати на правильний шлях. Кожний вихованець потребує співчуття, особливо це стосується слабовільних підлітків, і той, хто проявляє .до них жалість, здобуває їх симпатії та авторитет. Авторитетній людині легше впливати на особистість, тому що емоції вже завойовані.
Переконувати молодь треба за допомогою благородних спонукань. Більшість юнаків та дівчат бажають маги вигляд розумної, сильної, красивої людини. Якщо до юнака, який зробив дурний вчинок, звернутися зі словами: „Я впевнений, що ти розумний хлопець”, то ці слова обов'язково розбудять у нього бажання відповідати їм і хоча б деякий час не робити дурниць.
Замість зневажливих попереджень та загроз вихователю краще було б застосовувати найбільш припустимі для переконання фрази: „Ви зможете добитися успіху в навчанні, якщо захочете", „У Вас повинно все бути гаразд” та ін.
Характерною рисою переконань є те, що зони спрямовані на раціональну сферу свідомості, на багату уяву молодої людини.. Представник грецької ідеалістичної філософії Платон (427-347 рр. до не) казав, що переконати людину з допомогою уяви зручніше і легше. ніж за допомогою повчання. Раціональне переконання направлене на формування правильним ціннісних орієнтацій та міцних психологічних настанов. А це, як звісно, процес неодноразовий і дуже тривалий.
Переконувати людей треба словом і ділом. Розрив, суперечність між словом і ділом заподіє велику шкоду вихованню особистості. Переконання ділом - це насамперед така організація виховання, за якої учні роблять правильні висновки на підставі особистого досвіду і підтверджують свої погляди, оцінюючи досвід діяльності учителів, батьків, своїх товаришів. Метод переконання діє індивідуально і колективно. Якщо переконати треба групу, то найбільш припустимою комбінацією засобів і прийомів є логічні в поєднанні з емоційними. Так, лаконічно аргументована бесіда про поведінку учнів на уроках повинна підкріплюватися яскравими емоційними прикладами із житія школи і класу. Проте тут потрібна міра - психологічно неприпустимо залякувати дітей, підкреслювати негативні наслідки, які чекають кожного порушника дисципліни. Слова, не підкріплені діями вихователя, втрачають свою силу. Набагато ефективніше переконувати колектив ділом - всі повинні шати. що вихователь на вітер слів не кидає і суворо відноситься до тих. хто добре слухає, все розуміє, але порушує дисципліну і порядок.
Певний інтерес, на нашу думку, викликають поради американського психолога Д.Карнегі як переконувати людей [23].
Єдиний спосіб добитися найкращого результату в спорі - це уникнути його.
Проявляйте пошану до думок інших, ніколи не кажіть людині, що вона неправа.
Якщо ви неправий, визнайте це зразу і щиросердечно.
Спочатку покажіть своє дружне ставлення.
Нехай ваш співрозмовник з самого початку буде змушений відповідати вам „так, так”.
Намагайтесь, щоб ваш співрозмовник говорив більше, ніж ви.
Нехай ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому.
Щиро спробуйте стати на точку зору співрозмовника.
Ставтеся з порозумінням і симпатією до думок інших людей.
Звертайтеся до благородних спонукань.
Надавайте своїм ідеям наочності, інсценуйте їх.
Кидайте виклик.
На нашу думку, не всі ці поради можна застосовувати в процесі переконання нашої молоді, але деякі з них будуть корисні в тих випадках, коли треба в чомусь переконати дуже вперту людину.
|
|
|