|
|
Метод привчання - це різновид методу вправ, який передбачає певну до деталей продуману організацію життя і діяльності вихованців - їхнього навчання і відпочинку, праці та спортивних ігор. Класична педагогіка вважає, що виховання дитини починається з привчання виконувати певні обов'язки і правила в сім'ї. Батьки навчають дитину розмовляти, самостійно думати і вирішувати посильні завдання самообслуговування. Згодом дитину привчають до більш розумного виконання вимог дорослих, контролюють її дії і слова. Тут важливо, щоб дитина розуміла різницю між словами „можна” і „не можна”, „треба” і „не треба”, „хочу” і „можу”.
Привчання, особливо в початкових класах, здійснюється за допомогою прикладу вчителя або іншого учня, пояснення, що можна робити і що забороняється, як поводитися в класі та в коридорі, в шкільному дворі та на вулиці Чим яскравіше, емоційніше демонстрація або поясненім, тим швидше йде процес привчання дитини до виконання загальних правил.
Велике значення має соціальний мікроклімат, який складається в учнівському колективі. Здоровий колектив завжди створює ефективні умови для привчання учнів до кращих традицій ніколи. Якщо учень без страху може оцінити вчинок товариша або в суперечці спокійно відстояти свою думку - така атмосфера сприятливо впливає на розвиток самосвідомості і демократичних якостей особистості.
Метод привчання мас багато прийомів залежно від індивідуальних особливостей учня. Перед одним учнем можна поставити завдання оволодіти тим чи іншим способом поведінки, а перед другим це треба зробити в завуальованому вигляді.
Відмінності в поведінці хлопчиків і дівчат молодшого шкільного віку мають зв'язок із фізіологічною перебудовою організму і перетворенням потреби в гідному становищі у провідний мотив поведінки. Починаючи з п'ятого класу, вчитель часто втрачає „ключ” від привчання і самоствердження вихованців, він спостерігає, як учні керуються в своїх вчинках не стільки тим, що вони чують, скільки тим. що має цінність для ровесників. Для хлопчиків-п'ятикласників успіхи в навчанні, а тим більш взірцева поведінка не мають такого значення, як це було два-три роки тому: головними критеріями відзнаки вони вважають перевагу в силі, спритності, сміливості тощо. Для дівчат потреби в гідному становищі в колективі проявляються більш емоційно, вони відчувають значний інтерес до внутрішнього світу інших людей, зосереджуються на особистих переживаннях, турбуються про свій зовнішній вигляд і свою красу. Якщо дівчатка не можуть задовольнити ці потреби нормальним способом, то вони звертаються до потворних засобів їх задоволення.
Сучасні учні нічого не приймають на віру; вони хочуть самостійно осмислити ті істини - наукові, моральні, правові, - які ш подають в школі. Це означає, що їм недостатньо сказати: це правильно, а це неправильно, це добре. це погано. Не можна закривати очі на зростання критичності юнацтва у ставленні до негативних тенденцій в школі і суспільстві. Участь деяких учнів у так званих неформальних самодіяльних об'єднаннях (від джаз-колективів до металістів, хіппі і токсикоманів) загострює проблему привчання школярів до організації свого власного життя, до самоврядування.
Учнівське самоврядування в системі привчання старшокласників до оптимальної організації життя учнівського колективу грає значну роль у формуванні в них умінь планувати, організовувати, контролювати та підсумувати їх навчально-виховну, трудову, суспільно корисну діяльність.
Головне призначення самоврядування - виховання в учнів активної життєвої позиції, їх підготовка до демократичного управління суспільством. Самоврядування сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, класу, вміння спілкуватися і співпрацювати з товаришами і вчителями. Той. хто бере участь у самоврядуванні учнівського колективу, ніколи не стане членом неформальної групи, не буде гаяти часу десь на вулиці, а всі сили буде віддавати своєму колективу.
Учнівське самоврядування позитивно впливає на формування й учнів таких моральних якостей, як принциповість, уміння критикувати та сприймати критику, оцінювати з попиті" колективної думки свої вчинки, будувати з товаришами взаємини на доброзичливім основі тощо.
У деяких школах України проводяться так звані "дні самоврядування". У цей день всі педагоги "усуваються від своїх обов'язків, а їх функції виконують учні старших класів, Але такий підхід до вирішення проблеми привчання учнів до дорослих справ є тільки інформативним. Він показує можливості, але не стає виховним фактором.
Щоб учнівське самоврядування дійсно виховувало і розвивало в учнів певні якості, потрібно, щоб його органи функціонували не від нагоди до нагоди. а щоденно, щогодини і, зрозуміло, в рамках, доступних учням, їх віку та знанням.
|
|
|