|
|
Релігійне виховання - процес формування релігійної свідомості у вигляді віри в об'єктивне існування вищих істот (Ієгови, Аллаха, Будди, Кришни та ін.) і можливості спілкування з ними й одержання від них допомоги.
Форми релігійного виховання різноманітні - це викладання богословських дисциплін в навчальних закладах; пропаганда релігійних поглядів через засоби масової інформації; богослужіння; релігійні обряди і свята; проповіді;паломництво та ін. Результатом культової діяльності і релігійного виховання є насамперед задоволення релігійних потреб, удосконалення релігійної свідомості, заспокоєння; духовна насолода.
Релігійне виховання сприяє досягненню солідарності, зняттю стресу, полегшенню біди або конкуренції і конфлікту, .може вести до святості і або релігійного фашизму.
Можна спостерігати різні виховні завдання у християнства (православ'я, католіцизм, протестантизм, баптизм, адвентизм та ін.), в іслама (сунізм і шиїзм), в іудаізма, у буддизма, ламаїзма тощо.
В сучасних умовах, коли Конституція України наголосила свободу віросповідання, значення того чи іншого релігійного виховання визначається насамперед тим, в якій мірі воно служить ствердженню гуманістичних цінностей, соціальної злагоди і зміцненню самостійної держави.
Релігійне виховання дітей та підлітків .миє здійснюватися за межами школи і за бажанням батьків та учнів.
На території України зараз діють понад 57 церков і релігійних організацій. За своєю світоглядною спрямованістю Україна є поліконфесійною країною. Це зумовлює різноманітне ставлення людей до релігії. За результатами дослідження, проведеного Інститутом філософії АН України в 1993 році. 44 відсотки населення України дотримувалися релігійних поглядів, 34 - нерелігійних, 42 - були індиферентні як до релігії, так і до атеїзму.
Виховний вплив релігії на молодь зростає. Зростає кількість вінчань, хрестин, люди частіше беруть участь в річних релігійних святах та обрядах. Багато юнаків і підлітків беруть участь у масових законах, що організовують політичні партії християнського толку. Юнаки відвідують недільні школи, беруть участь в роботі релігійних гуртків.
Але поряд з ним в суспільстві посилюються міжконфесійні конфлікти. Удосконалення соціальної ситуації спричиняє розповсюдження релігійних впливів, нетрадиційних для України (Біле Братство, кришнаїти, дзен-буддисти, муністи, сатаністи та ін.),
Асоціально спрямоване Біле Братство враховує недоліки сімейного виховання і маніпулює підсвідомістю підлітків та юнаків. За наказом наставників багато школярів залишили домівки, навчання, ставали байдужими до батьків, фізично ослабленими, заляканими. Вони схильні до небезпечних дій і чекали віддяки в потойбічному житті.
Останнім часом в молодіжному середовищі набув поширення рух "Харе Кришна" (кришнаїти) Мета людського існування (за його вченням) - повне відчуження від земного існування, спрямованість усіх думок і почуттів на служіння богу Кришні. Асоціальне виховання молоді посилюють відвертий містицизм культових дій, аскетичний спосіб життя і сектанський фанатизм зібрань.
Захоплення молоді дзен-буддизмом також негативно впливає на свідомість. Вважається, що пізнання досконалості Будди визволить розум учня від пут, допоможе йому вийти на нові рубежі свідомості, більш досконалої, ніж свідомість звичайної людини.
Вчитель дзен-буддизму. або так званий гуру, використовує не тільки свої знання, але й свої можливості гіпнотичного впливу на несвідоме людини, підкоряє її своїй волі.
Ефективність психолого-педагогічної допомоги в подоланні руйнівного впливу на особистість, що здійснюють асоціальні релігійні течії і угруповання, залежить від методів корекційно-профілактичної роботи з молоддю. Важливе значення має педагогіка співробітництва, яка за допомогою механізмів співпереживання, сприяння, інтелектуальної співтворчості позбавляє юнаків та дівчат від негативних впливів асоціальних релігійних організацій формує гуманістичні, загальнолюдські цінності.
Формування духовності підростаючого покоління залежить від серйозного ознайомлення його з духовною спадщиною людства, зосередженого в різних світових, в тому числі релігійних, культурах. Рійні в умовах активізації релігійного життя постає питання про співробітництво громадських і конфесійних інститутів і формування нових взаємовідносин між навчальними закладами та церквою.
Отже, релігійне виховання узагальнює різноманітні явища історії та культури народу, надає їм глибокого морального сенсу. Головна мета - підвищення світоглядної культури молоді, вироблення в неї вміння розбиратися в складних релігійних процесах як минулого, так і сучасності, формування інтерсоціальних якостей, потрібних для життя в єдиному світовому просторі, а також умінь протистояти виявам псевдоморалі.
|
|
|