|
|
Правове виховання йде поруч з вихованням моральних якостей. Людина повинна передбачати свої вчинки не тільки з позицій загальнолюдської моралі, але й з вимог законів держави, криміналістичного права.
Правове виховання являє собою організований і систематичний вплив на свідомість і почуття людини з метою формування у неї правосвідомості, поваги до конституційних норм і правопорядку, розвитку вмінь і навичок виконання норм, прав, законів і громадських обов'язків.
Важливим завданням правового виховання є здійснення своєчасної допомоги юнаку і дівчині в надбанні правових знань, норм Конституції України і законодавства, інакше кажучи, для того, щоб людина виконувала закон, їй треба насамперед знати його основні положення, мати чітке уявлення, що і від кого він заміщає, про що нагадує і що забороняє. Багато порушень законів пов'язано з тим, що їх ніхто не знає або ігнорує, коли люди бачать перед собою кримінальні приклади.
В незалежній Україні йде бурний процес законотворчості, Верховна рада приймає важливі закони нового життя, але, на жаль, не всі з них доводяться до молоді, навіть найважливіші з них. Правова безграмотність і зокрема правовий нігілізм підлітків і юнаків стають одною з причин різних порушень громадського порядку. За останні роки в Україні різко зросла підліткова злочинність. Більшість правопорушень - крадіжки, грабування, насильство, хуліганські вчинки. Приблизно двоє з десяти малолітніх злочинців - дівчата. Значна частина злочинів здійснюється в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.
Стихійний ринок, безробіття, економічні труднощі - основні джерела підліткової злочинності Намагаючись заробити якісь гроші чи то для хворої матері, чи для своїх потреб, юнак або дівчина непомітно потрапляють в тенета мафіозного угрупування або зразу ж під статтю кримінального кодексу. Установлено, що в деяких містах розвивається «дитяча мафія», яка займається грабуванням, рекетом, угоном автомобілів тощо, її щупальці тягнуться і до школи, і до професійних закладів. Все починається з ігор, які збуджують дітей, а потім пов'язують їх із загальними правопорушеннями.
Правове виховання в школі починається з аналізу тих аморальних явищ, які свідчать про загрозу криміналізації шкільних колективів, яка наближується. Завжди легше попередити виникнення аморальних і злочинних угруповань в класі, ніж вести з ними боротьбу, коли вони тримають в страху всіх учнів і навіть деяких вчителів. Це робить правове виховання школярів дуже складним, але не безнадійним.
З проблемою аморальності окремих мікрогруп в школі успішніше справляються ті педагоги, які прислухаються до групової думки, аналізують взаємовідносини в колективі і своєчасно реагують на конфлікти між учнями.
Правове виховання - це насамперед глибокий аналіз конфлікту, нечесності, факту крадіжки образи, фізичного насильства. Можливо, конфлікт не мав тяжких наслідків і не залишив почуття помсти. Конфлікти, суперечки між дітьми - явища звичайні, але бувають такі, що можуть привести до криміналу. Крадіжки бувають різні. Можливо, учень взяв потай ручку або олівець, щоб потім повернути хазяїну, але забув це зробити. Вчинок сам по собі неетичний - не можна брати без дозволу чужі речі, але учитель зобов'язаний індивідуально поговорити з провинником і переконати його в тому, що він зробив дві помилки: перша - взяв без дозволу чужу річ і друга - забув її повернути і вибачитися.
Якщо учитель або колектив не звертають уваги на дрібні крадіжки, то за ними починаються більш серйозні, а деяким це подобається і вони стають на слизький шлях крадіння.
Правове виховання має завдання сформувати в кожного учня тверді переконання, що будь-яка крадіжка не тільки аморальна, але й заслуговує покарання відповідно до шкільного статуту. А..С.Макаренко писав: «Візьмемо питання про крадіжку. Ми маємо можливість теорію чесності, теорію відношення до речей чужих, своїх і державних розвинути з дуже суворою логікою, з великою переконливістю і вся конкретна теорія вчинків відносно до речей, теорія заборони крадіжки за своєю переконливістю та силою не .може бути порівняна зі старими розмовами про те, що не можна красти, а то бог покарає, які мало кого переконали». [37. с. 182].
А.С. Макаренко справедливо вважав, що найбільш діючим засобом гальмування і заборони крадіжу є дисципліна колективу, яка забезпечує повний захист кожної окремої особистості. Колектив має право захищати свої інтереси і суворо осуджувати людину, яка виступає проти його моралі і стає на шлях крадіжу речей, грошей у своїх товаришів.
Правове виховання сприяє розвитку важливих якостей - мужності, сміливості, самостійності, самовладання. Вчителі давно відмічають що, підлітки мають простодушні уявлення про чоловічій характер, силу волі, самодисципліну, вони ототожнюють мужність і грубість, сміливість і відчайдушність, спортивну злість і агресивність. Деякі хлопчики не визнають ніжності, м «якості, ввічливості, делікатності, поводять себе навмисно грубо, агресивно, задирливо по відношенню до однокласників. Прояв жорстокості до тварин, дітей і старих людей іноді сприймається підлітками як тренування сили волі та мужнього характеру. Якщо підліток попадає в антисоціальну компанію, то його бажання «бути як всі», показати свою «крутизну» штовхає його до правопорушень.
Анонімність групової поведінки породжує почуття особистої безвідповідальності, безкарності, посилює ефект емоційного зараження. Підліток може не відчувати ніякого бажання, наприклад, починати бійку, але коли це робить його більш агресивний однокласник, він підтримує його внаслідок почуття групової солідарності або стихійного зараження. Щоб не допускати цих групових негативів, треба виховувати колективну мораль і відповідальність, бажання відновити порядок і спокій у взаємовідносинах суперників.
Важливим напрямом правового виховання є розвиток у юнаків і дівчат інтелекту, абстрактного понятійного мислення. Психологи звернули увагу на внутрішньо суперечливі юнацькі моральні відносини, в яких ригоризм і категоричність оцінок збігаються з демонстративним скепсисом і сумнівом щодо доцільності загальноприйнятих норм і законів. Таку суперечливість можна пояснити інтелектуальними труднощами. На відміну від мислення дитини, яка приймає правила поведінки на віру, юнак вже починає думати про і'х доцільність. Просте посилання на закон або на авторитет влади його вже не задовольняє. Доки вся своя система цінностей не склалася, юнак вважає, що все на світі відносно і умовно, будь-який злочин можна виправдати, все дозволено сильному та багатому. Ось така перекручена мораль і незрозуміле право потребують інтенсивного правового виховання і перевиховання молоді.
Експериментальне доведено, що правопорушення старшокласників у нових складних умовах їх життя прямо залежать від наявності в них досвіду вирішення гострих проблем. Ситуація, в якій юнак сам приймав участь, більш важлива для досвіду, ніж та, яку він спостерігав збоку або прямо почув від вихователя. Тому правове виховання повинно включати в себе систему морально-правових вправ з вирішення конфліктів та інших гострих ситуацій. Важливо, щоб у кожному конкретному випадку вихованець намагався самостійно знайти правильне рішення.
Серед методів правового виховання добре зарекомендували себе правові ігри, в яких учні під керівництвом представника міліції або прокуратури вирішують ті ситуації, які мали місце в суспільстві, а також в школах та інших навчальних закладах.
Отже, критеріями правового виховання можуть бути:
1. Правові знання: знання Конституції України, знання права і правопорядку, знання основних видів відповідальності, знання правил поведінки і внутрішнього розпорядку в школі, навчальному закладі.
2. Правові почуття: почуття патріотизму і особової відповідальності за правопорядок навколо себе, почуття нетерпимості до будь-яких відступів від законів і громадських правил, почуття поваги до прав і свобод інших людей.
3. Правові вміння та навички: уміння дотримуватися законів і попереджати правопорушення; уміння ощадливо ставитися до державного майна, матеріальної бази школи, навчального закладу;
|
|
|