|
|
Головною метою трудового виховання є формування в особистості позитивного відношення до трудової діяльності, спрямованої на створення матеріальних і духовних цінностей.
Трудове виховання спрямоване на розвиток такої особистості, яка б приймала участь в активній і корисній діяльності у тій чи іншій сфері суспільства: навчальній, виробничій, господарчо-побутовій, сфері обслуговування, мистецтва і науки тощо.
Що ж таке труд, чому він займає головне місце у житті суспільства? Труд - доцільна діяльність людини, яка необхідна їй для задоволення особистих потреб, а також потреб сім'ї та суспільства. Труд - це процес створення людиною умов, необхідних для нормальної життєдіяльності окремої особистості і суспільства в цілому
При розумному соціальному устрою і правильному сімейному вихованні кожна дитина повинна ставати трудівником, працівником так само, як і кожна працездатна доросла людина зобов'язана підкоритися загальному закон}' природи: щоб їсти, треба працювати, і працювати не тільки розумом, але й руками.
Виходячи з цього, педагогіка визначає такі завдання трудового виховання:
формування відповідального ставлення до трудової діяльності як потреби живого здорового організм}',
формування психологічної готовності до продуктивної праці;
розвиток умінь і навичок колективної та індивідуальної праці;
формування творчої працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;
прищеплювання інтересу до навчання і наукової діяльності, розвиток здібностей до конкретного виду соціальної діяльності, виходячи з релігійних місцевих умов.
Трудове виховання відбувається з дитячого віку, тому що в цей час найбільш інтенсивно проходять психологічні процеси, пам'ять дитини вбирає в себе все, що робить і відчуває.
«Вища педагогічна мудрість трудового виховання - затвердити в дитячому серці народне відношення до праці.» - писав Сухомлинський [57]. Без праці людина стає пустим місцем, кажуть в народі, особистість деградує.
У трудовій діяльності підростаючого покоління має місце два види праці - безплатна та оплачувана. На жаль, школа не може правильно організувати оплачувану працю учнів, за деяким винятком, коли учні щось майструють на продаж або працюють на селі за гроші чи за продукти.
В школі, як колись, головне місце посідає безплатна праця для суспільства або на користь школи, класу. Учні повинні розуміти трудову цінність благ, які вони одержують від суспільства безплатно. Чим більше діти одержують благ, вартість яких вони не сплачують своєю особистою працею, тим більш потрібна для них безплатна праця.
А чим нижче рівень матеріальної забезпеченості дітей в нашому суспільстві, тим важливіша їх участь в оплачуваній трудовій діяльності. Учні можуть створювати свої класні, шкільні фонди, на які вони придбають навчальні, культурно-побутові та інші корисні предмети або організовують туристичні поїздки.
Коли дитяча праця організована так, що діти бачать своїми очами користь, яку вони приносять іншим, виховна роль такої праці значно підвищується. Працюючі разом, юнаки і дівчата мимоволі ставлять певні вимоги до себе, вчаться допомагати один одному, змагаються, щоб швидше і краще виконати завдання.
Виховати любов до праці - значить виховати соціальне корисну особистість. Працелюбність - важлива риса морального обличчя людини. Кожний вихователь розуміє, що не існує взагалі окремо «трудове» і окремо «моральне» виховання. Воно займається одним цілим - духовним життям дитини, але впливає на неї різними способами, розвиває любов до навчання і уміння працювати з книгою, формує силу волі і звичку до буденної праці. Однак ж та чи інша сторона виховання потребує до себе більшої уваги і стає самоціллю: моральне виховання - для формування моральної свідомості і моральних якостей, а трудове виховання - для розвитку внутрішньої потреби працювати, творче і з інтересом виконувати свої обов'язки.
В.О.Сухомлинський писав: „Трудове виховання - це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, трудне, прекрасно. Нема і не може бути виховання поза працею і без праці, тому що без праці у всій її складності і багатогранності людину не можна виховувати” [59,т.1,с.126].
Однак, як свідчить педагогічний досвід, не всяка праця виховує. Якщо процес труда організований неправильно, без мети, без інструмента, без мотивації, то підлітки не тільки, не відчувають радість від нього, але й відверто не бажають працювати. Це ми спостерігаємо кожного разу, коли діти збирають листя коло школи. Учителі кажуть, що тепер виховний вплив і значення громадсько-корисної праці різко понизився.
Характерною особливістю трудового виховання школярів, на наш погляд, є формування готовності виконувати будь-яку роботу, подобається вона їм чи ні. Будь-яке завдання повинно бути почесним і не викликати внутрішнього незадоволення або глузування з боку друзів. Підліток готується до самостійного життя, він повинен вміти акуратно підмести підлогу або витерти пил з парт, пофарбувати двері, відремонтувати шафу тощо. І дівчатка і хлопчики повинні вміти пришивати ґудзики до пальта, розводити багаття, готовити їжу. Самообслуговування виховує акуратність, звичку до трудових зусиль, до трудової дисципліни.
Завдяки різноманітним шкільним гурткам - технічним, художнім, декоративно-прикладним, еколого-натуралістичним, туристсько-краєзнавчим, військово-патріотичним, спортивним - юнаки і дівчата розвивають важливі трудові вміння і навички, які їм згодяться у виборі професії і вирішенні інших життєвих проблем.
Учитель часто не здогадується, скільки труда й наполегливості затрачає той чи інший учень, щоб виконати домашнє завдання, тему якого ніхто в класі під час уроку не зрозумів.
Учитель оцінює кінцевий результат, а не саму трудову діяльність учня, його старанність, розумові здібності, час, який витратив учень, виконуючи домашні уроки. Звичка працювати не поспішаючи, акуратно виводами кожну формулу іноді може стати причиною для зниження оцінки, яку учень отримує за незакінчену контрольну роботу. Йому не вистачило декількох хвилин, а вчитель вже забрав зошити. Результат - учень втрачає інтерес до оцінки, стає байдужим до навчання. Оцінка вчителя повинна бути об'єктивною і стимулювати навчальну діяльність учня, а не пригнічувати її.
Трудове виховання здійснюється успішніше в тому разі, коли дитина в сім'ї і школі бачить поряд із собою людину, для якої труд - насолода. Якщо учень захоплюється трудом вчителя, то вчитель стає для нього взірцем для наслідування. В.О.Сухомлинський своєю педагогічною працею доказав, що «нема в світі такої байдужості до справи, яка могла б устояти перед творчим натхненням учителя або старшого школяра, закоханого в труд» [57, с. 136].
Відмінники старших класів, допомагаючи молодшим школярам, а також однокласникам, які байдуже відносяться до уроків, показують приклад працелюбства і передають товаришам свій інтерес до навчання і трудове натхнення.
Групова діяльність є природним станом кожної людини, яка підкоряється загальному ритму, настрою, прямує до групової мети. Все це виховує дисципліну праці, формує цілеспрямованість і працелюбство. Добра колективна праця з'єднує людей, а погано організована праця народжує ледарів, нахлібників, пристосуванців. Вихователь повинен уважно стежити за тим, щоб який-небудь ледар не заразив інших школярів своїм неробством, бездіяльністю. Лінощі або прагнення перекласти свою долю праці на інших нестерпні у колективній взаємодії. В колективі або працюють всі, або всі відпочивають.
Трудова діяльність - це факт розумового і фізичного розвитку, надійний засіб пізнання світу, реальних речей, явищ, людини. К.Д.Ушинський закликав вихователів запалити в людини прагнення до серйозної праці. Без прагнення до знань не відбудеться навчання. Поверхневість в навчанні - головна вада навчально-виховної роботи. Пусте проводження часу розбещує учня, і тоді навчання перетворюється на докучливий обов'язок, а молоде життя стає безперспективним.
Трудове виховання школярів тісно поєднується з розумовим вихованням, коли в дітей формуються розумові вміння і здібності.
Навчальний труд вимагає великого розумового напруження, він довгочасний, складний і копіткий. Складність навчання полягає в тому, що навчальні програми і підручники змінюються і ніхто не може точно визначити, який обсяг знань, умінь, навичок має бути в школярів того чи іншого класу і взагалі у випускника середньо-освітньої школи.
Виховне значення трудової діяльності полягає в тому, що вона дає можливість кожному школяру і студенту відчути себе громадянином України, який зобов'язаний зробити свій внесок в загальну справу примноження інтелектуального багатства нації.
Щоб оцінити трудову вихованість людини, можна використати такі критерії:
1. Знання Конституції України і закону про труд в Україні.
2. Спеціальні і професійні знання, які відповідали б потребам навчально-виховного і навчально-виробничого процесів та соціально-побутового забезпечення учнів і студентів.
3. Професійні вміння і навички: вміння планувати трудову і навчальну діяльність. Здійснювати її в заданий термін.
4. Здатність працювати в групі, вміння організувати колективну працю.
5. Працелюбство, інтерес до фізичної та інтелектуальної діяльності; повага до результатів чужої праці.
6. Прагнення до професійної самореалізації особистості, до вищого кваліфікаційного рівня.
|
|
|