|
|
Статеве виховання - процес формування здорової і цілісної особистості чоловіка та жінки, здібних адекватно усвідомлювати свої психофізіологічні особливості відповідно до існуючих в суспільстві соціальних І моральних норм, і завдяки цьому установлювати відносини з людьми своєї і протилежної статі у всіх сферах життя.
Статеве виховання - одне з найменш розроблених питань виховання підлітків і юнаків. В усі часи та епохи існували хибні погляди на статеве виховання і сексуальне життя людини. Навіть тепер чимало батьків і вчителів перебувають в полоні помилкових уявлень, наприклад, про статеві можливості школяра, про потенцію, про еротику, про „любовні ігри” тощо.
Спроби запровадити в школах уроки сімейно-статевого виховання мало що дали юнакам і дівчатам, які набагато більше інформації одержують з еротико-порнографічних видань та фільмів.
Безумовно, статеве виховання - дуже тонка і делікатна робота з підлітками і юнацтвом. Перед вихователем завжди стоїть питання, як розмовляти з підростаючим поколінням на тему, що їх більш за все хвилює, викликає гостру зацікавленість.
Звичайно більшість батьків і вчителів замовчує ці проблеми, мотивуючи своє мовчання тим, що ця тема глибоко інтимна, делікатна і коли прийде часто хлопці або дівчата й самі дізнаються про статеве життя. Деякі дорослі кажуть, що вони про секс почули тільки років п'ять-десять назад.
Кохання і взаємини між юнаком і дівчиною потребують відповідних знань та вмінь. Противники ж статевого (сексуального) виховання школярів твердять, що сексуальна інформація може бути причиною легковажного ставлення до кохання й аморальної поведінки. З цим погодитися не можна. Люди залежно від індивідуальних .особливостей сприймають одні й ті самі явища по-різному. Знання ж шкоди не завдають. Цілком вірно помітив письменник К.Паустовський: „Щастя дається тільки знаючим”.
Педагоги і психологи різних поколінь про статеве виховання висловлюють неоднозначні думки. А.С.Макаренко зазначав, що кінцевим завданням статевого виховання є виховання людини, яка була б готова і здатна любити красиво, розумно, глибоко. Статеве виховання, підкреслював він, повинно бути вихованням культури соціальної особистості, яка готує себе до сімейного життя.
В.А.Крутецький писав: "Ставлячись до статевого питання як до соціального і загальноморального, необхідно роботу зі статевого виховання підкорити проблемам фізичного, розумового, естетичного і морального виховання". Як бачимо, статеве виховання В.А.Крутецький розподілив між іншими видами виховної роботи, не вирішуючи сексуальну проблему взагалі.
М.М.Ходаков вважає основним завданням морального і статевого виховання втілення в життя формули: "Не роби того, а роби це", тобто кожному юнаку і кожній дівчині треба знати, що можна, а що не треба робити у складних взаєминах між людьми.
У 70-80-ті роки вітчизняні педагоги застерігали від крайніх оцінок відносин між чоловіком і жінкою. Відмічалось, що в ряді капіталістичних країн під маскою свободи особи та боротьби з ханженством відверто проповідується безсоромність, опошлюється любов, проповідуються найпідліші почуття та емоції людини.
В 90-х роках в Україні почалась навала порнопродукції, про ханжество вже ніхто не згадував, культ сексу охопив почуття людини, громадська думка зовсім спокійно обговорювала проблеми малолітньої проституції, гомосексуалізму, лесбіянства. „Комсомольська правда” та інші газети регулярно доводять до читачів, що в пологових будинках 14 річні школярки залишають своїх немовлят, а 11-річній мамі навіть не дозволили побачити свого сина. Кажуть, що школа тут не винна, бо у 5-му класі не передбачені уроки статевого виховання.
Суспільство стурбовано статевими проблемами дітей та молоді, особливо збільшенням венеричних захворювань і зараженням СНІДом.
Чим раніш суспільство, сім'я і школа усвідомлять необхідність прийняття невідкладних заходів щодо статевого виховання, тим чистіше і здоровіше стане генофонд нації.
Розглянемо сучасні моделі статевого виховання. До них можна віднести:
репресивну; ліберальну; демократичну модель.
Репресивна модель статевого виховання визначається, по-перше, обсягом інформації (мінімальний); по-друге, змістом інформації ("Не можна робити те й те, тому що... ": "Це єдиний вірний шлях"): по-третє, загальне кредо: „Ні”.
Ліберальна модель статевого виховання пропонує всю інформацію, змістом якої є поради типа: „Можуть бути такі шляхи.”; „Всі шляхи гарні”.
„Загальним кредо є „Так!”.
Демократична модель статевого виховання пропонує давати тільки необхідну інформацію І відповідні рекомендації: "Роби так, а то...", "Є багато шляхів, вибирай кращий". „Загальний тон "Так, але...".
Вихователю слід ураховувати такі напрямки статевого виховання:
1. Статево-рольове виховання, яке формує психіку чоловіка і жінки, установлює оптимальні комунікативні позиції і обов'язки чоловіків і жінок.
2. Сексуальне виховання, спрямоване на формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості молоді відповідно до моральних норм суспільства.
3. Виховання психологічної готовності до шлюбу, формування вміння кохати в подружжі, установлювати сумісність між чоловіком і жінкою.
4. Виховання відповідальних обов’язків батьків, формування вміння рольової поведінки батька і матері по відношенню до дітей і вироблення оптимальних репродуктивних настанов.
5. Формування здорового способу життя шляхом роз'яснення залежності сімейних, батьківських і сексуальних відносин від шкідливих звичок, таких, як алкоголізм, наркоманія, розбещеність та ін.
Ці та інші напрями статевого виховання взаємопов'язані і взаємообумовлені і складають цілісний процес, який починається з перших років життя дитини. Ефективність статевого виховання залежить від програм, кадрів-вихователів, навчальних посібників, об'єктивних та суб'єктивних труднощів.
Те, що відбувається в деяких школах, не відповідає потребам статевого виховання, а більш схоже на перевиховання підлітків і юнаків, в яких напружена сексуальність дуже утруднює об'єктивне сприйняття інформації, пов'язаної із сексом.
Прийняття сім'єю і школою тієї чи іншої моделі залежить від морально-етичних традицій, індивідуальних і вікових особливостей вихованців. Вважаємо, що розумне поєднання трьох моделей дозволить вирішувати основні проблеми статевого виховання. Так, для дітей молодшого віку може використовуватися репресивна модель, а для дорослої молоді можна пропонувати ліберальну модель, але з більшим набором корисних порад. Методологічну основу статевого виховання створюють принципи ідейності, реалістичності, оптимізації завдань, перспективної ініціативи, активності, комплексності, адресності, безперервності, діловитості, правдивості і чистоти.
Принцип ідейності передбачає використання в процесі статевого виховання найбільш передових і ефективних ідей, а також взаємозбагачення поглядів та інтересів особистості і суспільства.
Принцип реалістичності розкриває реалізм статевої диференціації, статевих відмінностей чоловіка і жінки.
Ознайомитися з фізіологією статевих органів так само потрібно, як і з властивостями всіх інших органів. Особливо це СТОСУЄТЬСЯ юнаків і дівчат в 11-14 років, коли вони починають відчувати потяг до осіб протилежної статі. Вони повинні знати, які елементи належать до статевих органів як чоловіка, так і жінки, коли виникає ерекція, еякуляція, менструація, що таке ерогенні зони, статеві зносини (куїтус) і оргазм, коли дівчина може завагітніти і як запобігти венеричним хворобам.
Принцип оптимізації завдань вимагає оперативно співвідносити цілі статевого виховання з неминучими обмеженнями його можливостей.
Останніми роками в усіх країнах спостерігається більш раннє статеве дозрівання, ніж 10-20 років тому. Такий прискорений розвиток, зумовлений фізичним станом і сексуальною відкритістю, безперечно, створює великі труднощі для правильного виховання. Період статевого дозрівання триває в основному до 16-17 років, і саме в цей період юнаки і дівчата потребують уважного до себе ставлення, делікатних пояснень і корисних обмежень.
Статевий потяг часто називають одним словом – „лібідо”. У чоловіків з часу появи лібідо відразу ж виникає сильне почуття хтивості, а в жінок статевий потяг досить тривалий час має платонічний характер. Про статеве життя до 16-17 років не може бути й мови, хоча інколи діти відчувають сильне лібідо дуже рано. Тут слід прислухатись до порад З.Фрейда, який пропонував як елемент психологічного захисту від лібідо сублімацію, тобто перетворення енергії статевого інстинкту в різноманітні форми соціальної життєдіяльності (творчість, спорт та ін.).
Утримання від статевого життя шкоди організму не завдає, особливо в молодому віці.
Принцип перспективної ініціативи виходить з того, що статеве виховання юнаків та дівчат має бути спрямоване на їх підготовку до дорослого життя, сімейних проблем, обов'язків, сексуальної гармонії з партнером.
Принцип активності зосереджує увагу вихователя на попередженні сексуальних проблем, інформуванні вихованців про негативні наслідки раннього статевого життя, онанізму, статевих збочень тощо
Принцип комплексності передбачає планування статевого виховання як елемента єдиної системи всебічного розвитку особистості, виховання і освіти.
Принцип адресності має за мету звернення вихователя до конкретної аудиторії з урахуванням фізичного і психічною розвитку, соціального і культурного рівня, складу за ознакою статі, за етичним та релігійним типом кожного вихованця.
Принцип безперервності (спадкоємності) характеризує статеве виховання як безперервний послідовний процес, який починається в ранньому віці і кожний етап якого стає базою відповідних знань і вмінь для наступного.
Принцип діловитості (професіоналізму) визначає тональність виховної роботи, виключає такі неприпустимі прийоми, як багатозначність або двозначність інформації, рухів, жестів. Вихователь повинен вміти керувати собою і аудиторією, володіти тематикою і термінологією, гасити сексуальне збудження вихованців при обговоренні інтимних проблем.
Принцип правдивості і чистоти - передбачає у виховній роботі тільки правду, але необов'язково всю. Важливо наповнювати ситуації, факти статевих відносин моральними цінностями, але не підміняти статеве виховання моральним або естетичним.
Вихователю не треба збуджувати юнака чи дівчину якимись зовсім невідомими фактами зі статевого життя дорослих. Молодь повинна набувати сексуальні знання послідовно, орієнтуючись на більш корисні для свого майбутнього життя.
На нашу думку, заслуговують уваги програми статевого виховання, які пропонують відомі педагоги Д.В.Колесов. В.Є.Каган, Л.В.Ковинько.
Д.В.Колесов вважає, що треба розширити межі статевого виховання. Так, молодші школярі проявляють до статі чисто пізнавальний інтерес. Вони ще не упереджені і сприймають інформацію спокійно, по-діловому. Завдяки таким відвертим бесідам з дорослими, дітям прищеплюється імунітет проти “вуличних" впливів. Колесов розробив диференційні програми бесід з учнями 1-4, 5-7, 9-10 класів, в яких реалізуються принципи послідовності, спадкоємності, доступності викладання.
Безперечно, школи повинні мати спеціальні навчальні програми, години для реалізації статевого виховання, але для початку можна, було б ці програми органічно підключити до всіх навчальних курсів.
Отже, основними критеріями оцінки статевої вихованості є:
1. Знання статевих особливостей юнака і дівчини, чоловіка та жінки. Інформованість про сексуальні відносини та їх наслідки для людини.
2 Переконаність У чистоті статевих стосунків; поважливе ставлення до жіночої честі і чоловічої вірності, вміння сублімувати сексуальну енергію.
3. Почуття поваги, симпатії, кохання, обов'язку до людини іншої статі; вміння любити і бути коханим партнером.
4. Вміння створювати щасливу сім ю, досягати гармонії інтимних стосунків.
|
|
|