|
|
Моральне виховання має за мету формування моральної свідомості і духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції; затвердження принципів загальнолюдської моралі, правда, справедливості, доброти, працелюбства, поваги до батьків, жінки-матері.
Важливим завданням морального виховання є розвиток у людини умінь, навичок та звичок культурної поведінки в суспільстві, в школі та вдома.
Чим вище свідомість і світосприймання вихованця, тим краще він ставиться до навчання, праці, до інших людей. Процес формування моральної свідомості складний і тривалий, він починається у сім'ї з перших уявлень про доброту і справедливість, про зло і злочинність, про добрі та погані взаємовідношення між батьками. Ці уявлення, накладаючись на генетичну інформацію, розвивають у людини ті чи інші моральні погляди і переконання, які стають мотивами поведінки та діяльності особистості.
Кваліфіковано керувати моральним вихованням дітей та студентів можна тільки при постійному підвищенні їх етичної грамотності. Учням потрібно постійно і систематично, кожного дня і кожної години роз'яснювати загальнолюдські моральні норми, правила поведінки і звичаї свого народу. Обговорюючи моральну проблему з книг або з життя, вихователь повинен показувати її з різних сторін - позитивної і негативної, усвідомлюючи відповідальність за кожне своє слово і почуття. Яскраві і переконливі приклади з шкільного, студентського життя не залишають у молоді сумнівів щодо моральності або аморальності цієї проблеми.
Аморальній людині недоступні благородні ідеали й вищі почуття. Не знаючи, що таке доброта, чутливість, людяність, така особа байдужа до людей або без особливої причини вороже, агресивно ставиться до них. Тому виховання доброти, сердечності має стати важливим завданням школи. Пізнаючи навколишній світ, людина повинна одержувати заряд гуманізму, поваги до вчителі, батьків, старших. Не зовсім правильно думають ті, хто каже, що сьогодні людину треба виховувати сильною і вольовою, а доброта й сердечність їй ні до чого, бо світ жорстокий і кожній людині треба вижити, спираючись не на абстрактну доброту, а на власну силу.
В чомусь можна погодитись з такими думками, навіть можна зрозуміти турботу батьків за майбутнє своїх дітей і бажання бачити їх здоровими, сильними і багатими, але тут більше батьківського егоїзму, ніж морального ідеалу і соціального почуття. Ніхто не заперечить, що дитину треба готувати до життєвих труднощів, але переборювати їх вона повинна не з тваринною жорстокістю і печерною ненавистю до людей, а з добрими почуттями і соціальною відповідальністю за кожний свій крок.
Моральне виховання проходить успішніше, якщо вихователю вдається сформувати у вихованця ідеал і потребу йому наслідувати. Юнак або дівчина, постійно порівнюючи свої вчинки з ідеальною поведінкою, мають змогу точніше і реальніше побачити свої вади і замислитись над тим, як їх позбутися.
Залежно від віку потреби до наслідування, а також об'єкти наслідування різні: від казкових героїв, художніх образів до реально існуючих особистостей. Чим старше вихованець, тим більше він узагальнює образ ідеальної людини і тим більше вимог він ставить до себе. Але буває й так, що юнак або дівчина миряться з тим, що в них є, й ігнорують ідеальний приклад. Вихователь зобов'язаний бути дуже уважним і чуйним до вибору вихованця, допомогти йому розібратись у цій нелегкій справі - вибрати собі героя, знайти в нього найбільш принадні моральні якості, які потрібно у себе розвивати.
Важливою особливістю морального виховання є систематичність позитивних знань і оволодіння навичками моральної поведінки. На всіх ступенях розвитку людини вихователь збагачує її пам'ять новою інформацією, розвиває моральні почуття, формує уміння і навички моральної діяльності. Чим частіше повторюються моральні вправи в різноманітних умовах навчально-виховної діяльності учня, тим сильніше і якісніше проходить моральне загартування особистості. Процес морального загартування молодої людини в сучасних умовах дуже складний і суперечливий. Сьогодні вихователю як ніколи раніше доводиться враховувати суттєві суперечності між спадкоємністю і умовами її розвитку в соціальному середовищі. Якщо середовище несприятливе і спадкоємність не зовсім позитивна, то моральне виховання зустрічає на своєму шляху надмірні труднощі. В цьому випадку вихователю потрібні особливі педагогічні та психологічні прийоми впливу на важкого вихованця.
У теперішній час сім'я та школа змінюють моральні орієнтири, внаслідок чого діти перестали сприймати чесний труд як першу життєву потребу, а чесність в стосунках з людьми - як закон життя. Економічні труднощі, безробіття, з одного боку, і пропагуєма аморальність, злочинність, сексуальна розбещеність - з другого, створюють умови для розвитку в дітей і молоді найхибніших якостей так званої "свободи моралі", що звичайно негативно відбивається на їх громадянській позиції, навчальній і трудовій діяльності.
Зростаючий розрив у матеріальному добробуті різних верств населення, сумнівно нажите багатство однієї, меншої, частини і злидарство другої, значно більшої частини суспільства, дуже негативно впливають на громадську , особливо юнацьку, свідомість. Юнак і дівчина не розуміють, чому їх батьки, чесно працюючи все своє життя, стали злидарями.
Особливістю теперішнього часу є розподіл моралі на дві взаємно протилежні частини - мораль багатих і мораль бідних, кожна з яких має свою систему цінностей і уявлення про доброту і справедливість, патріотизм і громадські обов'язки.
Декому з нових багатіїв вдається ще й виправдовувати свою мораль американським прислів'ям: "Краще бути багатим і здоровим, ніж бідним і хворим". Мораль нашого народу дотримувалась іншого афоризму: "Краще бути бідним і чесним, ніж багатим і морально хворим".
В суспільстві та в школах створюється надзвичайно напружена ситуація: зростаючі моральні протиріччя ізолюють, відчужують певні групи людей від більшості суспільства, створюють міжгрупові конфлікти. В школах діти з бідних сімей з заздрістю, а іноді навіть з ненавистю дивляться на ситих і модно одягнених однокласників, батьки яких щедро дають їм кишенькові гроші, навіть долари. За долар відмінник дає багатому ледащу списати контрольне завдання або виконує за нього обов'язки чергового по класу. В школі поширюється "рекет" - хлопці зі старших класів відбирають у малюків гроші, сніданки, кращі ручки, зошити, пенали та все, що сподобається. Ніхто не скаржиться, бо за воротами школи скаржника чекає фізична розправа, так звана „розборка”. Аморальні стосунки розповсюджуються не тільки серед хлопців, "крутими" хочуть бути і дівчинки, - відбирають або крадуть одна в одної гроші, предмети, з'ясовують відношення і свої симпатії до хлопців за допомогою грубих виразів і навіть прийомів карате. В деяких школах перші уроки тютюнової спокуси або вимагання, фізичного знущання підлітки здобувають в туалетних кімнатах, які залишаються поза контролем з боку вчителів-жінок.
Старші за віком учителі пригадують, що коли в школах діяли піонерські та комсомольські організації, то був взаємний контроль за виконанням моральних правил поведінки учня. В школах були правила для учнів, Правила для жовтенят, Закон піонерів, Статут комсомольської організації, які зобов'язували школярів на кожному етапі навчально-виховного процесу дорожити своєю честю, честю піонера, комсомольця, честю своєї школи.
Піонерська організація прилучала дітей до соціальне корисної праці, технічної і художньої творчості, занять фізкультурою, спортом, туризмом. Все це розвивало працелюбність, почуття товариськості і відповідальності, а головне - привчало до самостійності і самоуправління.
У 14 років кожний піонер вступав до комсомолу і підкорявся його законам. У повсякденній діяльності шкільна комсомольська організація вирішувала завдання виховання - відповідального відношення до навчання, ідейно-морального, трудового, естетичного і фізичного виховання комсомольців, керівництва піонерською організацією. Коли класний керівник спирався на комсомольську організацію, він мав можливість здійснювати більш індивідуальне моральне виховання, використовувати форми і методи комсомольської роботи: переконання, вимоги, доручення, критику та інше.
Дослідження свідчили, що піонерська і комсомольська робота суттєво сприяла вихованню моральних якостей і громадянської активності у тих школах, де було менше політичних гасел, а більше здорового глузду. Всяка заорганізованість і заполітизованість дитячого колективу відводить моральне виховання на другий план.
У 60-70 рр. дитячі організації існували чисто номінальне. Ідея поєднання комсомольсько-піонерського самоврядування з учнівським призвела до встановлення диктатури політичних організацій та негативно позначилась на моральному вихованні дітей.
У жовтні 1991 року в Україні піонерську організацію зареєстровано як СПОУ (Спілка піонерських організацій України) - громадське об'єднання дітей, підлітків і дорослих. Головна особливість Спілки - відмова від політизації й монополітизації в дитячому русі. Спілка створює умови реалізації прав дитини на соціальну творчість.
Значного поширення набуває в Україні і скаутський рух, методологічною основою якого є захист прав дитини, розвиток її особистості та її громадське становлення.
Але, на жаль, в керівництві розвитком дитячих організацій є багато недоліків, які стримують виховний процес в школі. Відсутність коштів і кваліфікованих працівників-вихователів, соціальних педагогів, здатних вести роботу з дитячими організаціями, програм діяльності призвело до кризи морального виховання школярів.
Само по собі моральне виховання дітей, підлітків, юнацтва, молоді дуже складне, тому що існує багато завдань, які важко відокремити від усік інших проблем виховання. Елементи моральності мають місце в будь-якому виді діяльності, в будь-яких стосунках і ставленні до людей, старших і молодших. Але не завжди одні й ті ж самі вчинки оцінюються однаково позитивно або негативно. На жаль, і сама людина не вміє зробити правильний моральний вибір і оцінити свою позицію. Моральні норми і правила дуже нерівномірно засвоюються і виконуються, що спричиняє неадекватність і в оцінках їх виконання.
Моральне виховання дітей і дорослих потребує постійної уваги державних інстанцій, громадських організацій, всіх закладів освіти України.
В умовах реформування освіти України завдання морального виховання дітей і молоді стає найголовнішим. Воно пов'язується з формуванням морально-правової і національної свідомості, виконанням громадських обов'язків перед народом України.
Сучасна практика дає багато прикладів того, як люди, захоплені своїми широкими правами, забувають про конкретні обов'язки. В той же час істинно моральною може бути людина, для якої нема права без обов'язків перед батьками, народом, Батьківщиною.
Конституційні права тісно пов'язані з моральними обов'язками. Так, право отримувати освіту рідною мовою має на увазі визначення цього права й для інших людей, які дотримуються своєї національної мови. Право на труд передбачає моральний обов'язок добросовісно працювати і поважливо ставитись до трудової діяльності інших людей.
Ефективність морального виховання залежить від педагогічної майстерності вихователя, від його вміння турбуватися про розвиток у вихованців соціальне корисних навичок і звичок.
Відомо, що дитина вже з другого класу починає чинити опір вихованню, яке складається тільки з дорікань, зауважень, заборон, моральних нотацій. Значно більший ефект від делікатних пояснювань, що і як треба робити в тому чи іншому випадку. Дитині потрібен план і варіанти цього здійснення в будь-якому вигляді, але краще в ігровій формі.
Золоте правило моралі „не поводься з іншими так, як би ти не хотів, щоб вони поводились по відношенню до тебе” повинно стати орієнтиром для спілкування з людьми. Якщо кожного дня виконувати моральні вправи на кращі стосунки, то в дитини обов'язково сформується стереотип культури спілкування і високої моралі.
Класична педагогіка пропонує вихователю судити про рівень моральної вихованості за допомогою таких показників:
стійкість моральної поведінки;
відносно незалежна від зовнішнього контролю поведінка;
вміння передбачати наслідки своїх вчинків і дій.
Моральна поведінка особистості залежить від широкого кола знань і переконань, почуттів і настроїв, здібностей і нахилів - всього того, чим керується людина, коли каже правду або домагається справедливості, коли оберігає честь жінки-матері або мужньо стає на захист своєї Батьківщини.
Отже, головними критеріями оцінки морального виховання МОЖУТЬ бути:
1) знання теорії моралі етики, естетики, правил загального етикету;
2) моральні переконання і почуття; почуття обов'язку і відповідальності, честі і достоїнства, гуманізму і патріотизму; працелюбність і добросовісність;
3) моральні вміння і навички: вміння діяти відповідно до своїх моральних переконань, уміння бути чесним в будь-яких умовах, уміння бути поважливим до людей, уміння захищати слабким і допомагати їм, уміння-позбутися шкідливих звичок, уміння вести тверезий спосіб життя.
|
|
|