|
|
Принцип зв'язку виховання з навчанням відображає важливу закономірність освіти й розвитку особистості. Реформи освіти в Україні спрямовані на всебічний розвиток особистості, виховання поваги до прав і свобод людини.
Закон України про освіту зобов'язує кожного педагога "особистим прикладом затверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працьовитості, поміркованості, інших чеснот".
Єдність виховання і навчання - провідна ідея Державної національної програми "Освіта" ( “Україна XXI століття"). "Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу..." [44].
Це положення відповідає класичному визначенню педагогіки: „Педагогічний, навчально-виховний процес є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передачі соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом їх взаємодії, спрямованої на задоволення сучасного суспільства у всебічному, гармонічному розвитку особистості” [44].
Правильно організований навчальним процес вирішує двоєдине завдання „навчаючи - виховуй, виховуючи – навчай”. Учитель на кожному занятті зобов'язаний керуватися конкретною метою виховання. Він розвиває розум і пам'ять, формує світогляд і переконання, привчає учнів до інтелектуальної праці, виховує особистість.
Дослідження тенденції щодо сучасного підходу до принципу зв'язку виховання з навчанням свідчать, що між педагогами ще немає єдиної точки зору на цю проблему: як вчити і як виховувати дітей в школі, молодь у вузах. Одні кажуть, що головне - знання, другі впевнені у розвитку особистості, а треті переконані, що процес навчання насамперед потребує виховувати людину. Думається, що остання точка зору найбільш справедлива - без виховання дитина не може і не хоче вчитися. Прикладів у сучасній школі - безмірна кількість.
Ще Я.А.Коменський відзначив виховну роль навчання. Його „Велика дидактика” стала теорією навчання і виховання. К.Д.Ушинський вперше в історії педагогіки поставив виховний характер навчання в залежність від його змісту. Виховуюче навчання, за К.Д.Ушинським, є водночас розвиваючим. Воно готує людину до праці, до життя. К.Д.Ушинський писав, що навчання - це могутній орган виховання. М.Г.Чернишевський відзначав, що наукова освіта не лише дає знання і розвиває розум, а й виховує благородні риси у людини.
Ідея виховуючого навчання дозволяє вчителю переглянути зміст і організацію навчального процесу. Вчителю треба забезпечити учнів такою інформацією, щоб вона викликала інтерес, спонукала до навчання, а саме навчання ставало найзахоплюючою діяльністю, а не зводилися до вимушених уроків і набридлого зубріння.
На нашу думку, програму навчання необхідно тісно ув'язати з програмою учнів відповідного класу. Є.М.Ільїн, педагог-новатор, визнає, що він вже давно із успіхом користується принципом „гнучкої програми”, яка дозволяє, з одного боку, враховувати інтереси предмета, з другого - вікові особливості людини. Кожний предмет - це не тільки об'єкт викладання, але й інструмент виховання [20, с. 220].
Вчителю треба поєднувати виховні функції уроків з позакласною виховною роботою, що уособлює єдність навчально-виховного процесу.
Отже, у суспільстві, яке будує демократичну незалежну Україну, навчання повинно бути національне і демократично виховуючим.
|
|
|