|
|
Принцип опори на позитивне у вихованні спрямовує роботу вихователя на використання кращих, позитивних якостей вихованців. Спираючись на позитивне в особистості й колективі, вихователь розвиває у вихованців віру в свої сили, самоповагу, надію на краще.
Людині завжди властиве прагнення до гарного, доброго, кращого, але. на жаль, у сучасному житті цього саме і не вистачає - тоді людина втрачає надію, розчаровується у собі та в інших людях.
Буває так, що вихованця постійно докоряють за помилки, які він зробив десь у минулому, і тоді він звикає до негативних оцінок і зовсім не бажає перевиховуватися, завойовувати добре ім'я.
Виховання - це допомога людині вибрати правильний шлях до добра й справедливості, це формування у неї вищих почуттів і волі, які роблять її щасливою у боротьбі зі злом і насильством,
В.О.Сухомлинський справедливо й тонко підмітив, що безсилля вихователя перед важкою дитиною полягає не в тім, що цей вихованець невиправний, а в тім, що «сам процес виховання йде неправильним шляхом: вихователь намагається тільки викорінювати вади, - у кращому випадку запобігати їх виникненню. Досвід (в багатьох випадках гіркий досвід) переконав, що таким шляхом неможливо виховати стійких переконань... З першого дня перебування в школі треба вміти побачити і постійно зміцнювати, розвивати в дитині все найкраще” |57, с. 27].
Виховання не можна здійснювати тільки шляхом боротьби з вадами характеру вихованців, їх неправильними вчинками Щоб виховати самостійну особистість, треба на кожному етапі її розвитку відмічати навіть маленькі паростки достоїнств, вірити в те, що вони стануть основою характеру і визначають життєву позицію людини. Побачити й знайти в дитині позитивні риси не завжди просто. Порушення правил поведінки зразу ж привертає увагу, а позитивні якості більш непомітні. Отже, вихователю важко відділити більшість маленьких негативів від меншості великих позитивів. Щоб знайти нахили до добра, треба бути найбільш уважним, але це виправдає себе - буде на що обпертися.
Опора на позитивне зовсім не означає примирення з вадами виховання. Опора на позитивне для того й існує, щоб успішніше викорінювати негативні звички, щоб спонукати вихованця до активного самовиховання.
Психологи вважають, що можна допомогти людині позбутися своїх вад, не ображаючи її, якщо під час розмови застосувати, наприклад, такі прийоми:
похвалу, визначення достоїнств;
щире відзначення навіть скромних успіхів;
створення доброго імені і поваги до нього;
негатив, якого треба позбавитися, показувати легкопоправним.
Принцип опори на позитивне вимагає усякої підтримки і розвитку хорошого не тільки в окремій людині, але й в групі, колективі, Іноді навчальна група звикає до того, що вона знаходиться на останньому місці з навчання й поведінки. Груповий настрій ніколи не буває байдужим до похвали. Якщо вихователь бажає змінити відношення групи до навчання й виховання, то він звертає свою увагу на оцінки групи, відмічає навіть невеликі успіхи в роботі учнів, спортивні досягнення, художню самодіяльність тощо. Група діє відповідно до оцінок - позитивні оцінки, заохочення завжди породжують творчу активність, прагнення досягти кращих результатів. Отже, опора на позитивне у вихованні має глибокий психологічний сенс: добрі діла ростуть швидше, якщо про них не забувають і добре відмічають. Добре слово вихователя породжує упевненість у власних силах, і людина намагається виправдати високу оцінку.
|
|
|