|
|
1.7. Проблеми виховання в незалежній Україні 90-х років
З 1985 р. у радянській Україні почався новий період розвитку суспільства - період перебудови, гласності і плюралізму думок.
У 1986 р. сталась велика трагедія для України - чорнобильська катастрофа; завдяки самовідданим і героїчним діям пожежників і військовослужбовців вдалось загасити палаючий атомний реактор і спорудити з бетону "саркофаг". За деякими даними в Україні постраждало більше 12 мільйонів чоловік. Невидимий ворог - радіація - завдала великої фізичної і моральної шкоди суспільству. Молодь, яка працювала у Чорнобилі, і через 10 років боїться заводити дітей. Екологія на більшій частині території України вимагає значного поліпшення.
В школах стало запроваджуватись екологічне виховання дітей.
В 1991 р. почався розпад Союзу РСР - республіки кинулися до незалежності. Україна стала незалежною і суверенною державою. У республіці почались реформи: політична, економічна, реформа освіти. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття") та національна програма "Діти України" мали захистити дитинство від негативних впливів, незважаючи на трудності сьогодення.
Реформа освіти в Україні була сформульована у "Законі України про освіту", який було прийнято у 1996 р.
Закон формулює мету освіти і виховання: "...всебічний розвиток людини як особистості і вищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадянських здібностей до свідомого соціального вибору".
З перетворенням України на самостійну державу стала проблема реформування змісту виховання дітей та молоді, вироблення концепції національного виховання.
Головною метою національного виховання є "...набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистих рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури" [44].
Пріоритетними напрямами реформування виховання є:
формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;
забезпечення духовної єдності поколінь;
формування високої мовної культури;
прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
виховання духовної культури особистості;
утвердження принципів загальнолюдської моралі;
формування творчої, працелюбної особистості;
забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді;
виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи,
правами людини та її громадянською відповідальністю;
забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості
особистості;
формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення
умов й самореалізації;
формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин [44].
Ці напрями виховання дітей і молоді є занадто глибокими і всеохоплюючими. Дійсно, в Україні крах колишньої системи залишив порожнечу, яка потребує заповнення саме таким вихованням. Але у більшості вчителів шкіл до цінностей, заснованих на матеріалістичній або на якійсь іншій ідеології, нема більше довіри.
Проблеми злиднів, злочинів, розлучення та занепаду сім'ї, алкоголізму, наркотиків, СНІДу, самогубства підлітків, насильства та проституції загострюються. Щоб їх вирішити, треба насамперед підняти економіку, покращити життя кожної сім'ї, забезпечити школу і вчителів всім необхідним для нормального існування.
Масова комп'ютеризація ставить нові завдання щодо виховання школярів і студентів.
Отже. для розвитку проблеми національного виховання потрібно на всіх рівнях не забувати про здоровий глузд і знати, від чого треба вберегти дитину. що їй потрібно прищеплювати, щоб зробити з неї всебічно розвинену особистість, корисну нашому суспільству.
|
|
|