|
|
1.6. Виховання в Україні у післявоєнні роки
Після війни в Україні почалися перетворення в економіці, культурі та освіті, загострилися соціальні та національні проблеми. Сільське господарство перебувало у катастрофічному стані: чоловіків в селах майже не було, всі роботи виконувалися жінками та підлітками. Виховання полягало в тому, щоб примусити людей працювати від світанку до заходу сонця за невелику платню. Суворі заходи застосовувалися до тих. хто не виходив у поле чи таємно збирав з нього для себе пшеничні колоски. У 1946 році після сильної посухи почався голод, молодь утікала до міста, а солдати після служби в армії не хотіли повертатися в рідні села.
У післявоєнні роки поліпшується робота піонерських і комсомольських організацій в школах, посилюється увага до ідейно-політичного та трудового навчання. Створюються класи і школи з виробничим навчанням; було запропоноване вивчення основ промислового і сільськогосподарського виробництва, виробнича практика учнів старших класів на заводах, фабриках, у колгоспах і радгоспах.
У 1958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон "Про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР", в якому були визначені завдання радянської школи в період переходу від соціалізму до комунізму та виховання нової людини - будівника комуністичного суспільства.
На XXI з'їзді КПРС (1959 р.) була прийнята нова Програма КПРС, яка стала основою народної освіти і комуністичного виховання підростаючого покоління. Там були записані завдання виховання народу: формування наукового світогляду, утвердження комуністичної моралі, трудове виховання, всебічний розвиток людської особистості, подолання пережитків капіталізму в свідомості й поведінці людей, викриття буржуазної ідеології, виховання людей в дусі радянського патріотизму і соціалістичного гуманізму.
Завдання виховання учнів радянської школи було визначене моральним кодексом будівника комунізму. Кожен випускник школи повинен був поєднувати в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.
У 1970 р. Рада Міністрів СРСР схвалила важливий документ - "Статут середньої загальноосвітньої школи", в якому було визначено принципи організації навчально-виховного процесу в школі: вказано обов'язків учнів; визначено завдання, права і обов'язки вчителів та керівників школи (директора та його заступників з навчальної і виховної роботи).
В Україні підготовку вчителів шкіл здійснювали 8 університетів, 32 педагогічні інститути, 40 педагогічних училищ, а також частково інші вузи. За період з 1959 по 1967 рр. в них було підготовлено понад 70 тис. учителів.
Серед учителів і вихователів шкіл того часу відомим було і є зараз ім'я В.О.Сухомлинського.
Василь Олександрович Сухомлинський (1918 - 1971) - видатний педагог України, новатор у шкільній праці. Павлиська школа, якою він довгі роки керував, стала справжньою науковою лабораторією, де успішно застосовувалась розроблена ним система виховання. Серед літературної спадщини Сухомлинського найбільше значення мають твори "'Праця, і моральне виховання" (1962), "Павлиська середня школа" (1968), "Серце віддаю дітям" (1969), "Народження громадянина" (1971), "Методика виховання шкільного колективу" (1971) та ін.
Тези педагогічної концепції Сухомлинського такі:
педагогіка повинна стати наукою для всіх - і для учителів, і для батьків;
добрий учитель - це людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить в них;
учитель повинен знати науку і свій предмет, знати психологію і педагогіку; він повинен бути майстром своєї справи;
учитель працює на майбутнє;
основа виховної роботи: дитина повинна знаходити радість у труді, в збагаченні свого знання, у створенні матеріальних і духовних цінностей для людини;
повинен існувати зв'язок між розумовим і моральним вихованням;
виховний ідеал школи - всебічно і гармонійно розвинута особистість.
В.О.Сухомлинськнй вважав, що виховання повинно ґрунтуватись на зміцненні у дитини усього найкращого, а недоліки викоріняються самі по собі.
Педагогічна творчість В.О.Сухомлинського має велике значення для вихователів усіх часів і народів.
|
|
|