Виховна робота

1.4. Виховання в УРСР
1.4. Виховання в УРСР Революція 1917 р. зруйнувала в Україні державну систему виховання дітей та молоді, яка відповідала інтересам російського царизму, буржуазії та поміщиків. Почався складний період анархії та соціальних перетворень. В період 1917-1920 рр. деякі учителі і учні брали участь у боротьбі за Центральну Раду, гетьманщину, радянську владу або анархію. Брат йшов на брата. син - на батька. Кожна людина відстоювала свої ідеали, які їй були до вподоби, часто застосовуючи для цього зброю. Після встановлення Радянської влади в Україні почались революційні перетворення в усіх галузях життя, зокрема в галузі освіти і виховання Уряд Української РСР видав ряд декретів про народні освіту і школу: про відокремлення церкви від держави і школи від церкви (січень 1919); про скасування плати за навчання в школах (березень 1919); про запровадження української мови в школах (вересень 1920). Для освіти і виховання дітей в соціалістичному дусі відкривались дошкільні заклади, загальноосвітні школи, технікуми, вищі навчальні заклади. Крім масових загальноосвітніх шкіл були відкриті робітфаки, профшколи, дитячі трудові колонії. Але значна частина вчителів буржуазної школи вороже зустріла встановлення радянської влади в Україні, не хотіла працювати в радянській школі. Їх треба було перевиховувати і готувати нові кадри вихователів. В основу перебудови навчально-виховної роботи в школі було покладено вказівки В.І.Леніна про виховання молоді в дусі комуністичної моралі, матеріалістичного світогляду, радянського патріотизму і пролетарського інтернаціоналізму У виховній роботі з учнями велику допомогу подавали вчителям органи учнівського самоврядування - учкоми. а також комсомольські організації. У 1930 році учнів-комсомольців в Україні було 15 тисяч. У 1922 р. була створена піонерська організація, яка відіграла велику роль у комуністичному вихованні підростаючого покоління. Наприкінці 1930 року в Україні кількість юних піонерів складала близько одного мільйона. Вони намагалися бути в школах зразковими учнями і добре поводитися. В Україні створювалися позашкільні дитячі заклади : Палаци і Будинки піонерів, піонерські клуби, дитячі технічні й агробіологічні станції, туристичні бази, будинки художнього виховання дітей, дитячі бібліотеки, кінотеатри, дитячі ігротеки. дитячі залізниці та ін. Все це сприяло моральному, естетичному, розумовому, фізичному вихованню дітей. В Україні у 30-х роках було багато майстрів педагогічної справи: П.С.Горбатий на Київщині, Н.М.Моложава на Полтавщині, О.М.Бондаренко на Вінниччині, П.Г.Сагарда на Черкащині та багато інших. Але найвідомішим педагогом України став Антон Семенович Макаренко (1888-1939). Новаторська педагогічна діяльність А.С.Макаренка особливо проявилась, коли він керував трудовими колоніями для неповнолітніх правопорушників. У житті колоній-комун було багато нового і корисного для виховання дітей: сувора і свідома дисципліна, організованість, розумна "воєнізація" без муштри, військово-спортивні ігри. виховні традиції - честь комуни, честь кожного загону, честь колективу тощо. А.С.Макаренко досить широко і правильно визначив завдання розвитку дітей і молоді: фізичне, розумове, естетичне, моральне, трудове виховання і політехнічне навчання. У своєму творі "Педагогічна поема" він переконливо показав значення фізичного виховання дітей і молоді, розглядаючи його як складову частину всебічного розвитку людини. Він накреслив шлях фізичного загартування організму дітей і молоді: створення для них відповідних санітарно-гігієнічних умов, додержання правильного режиму життя і режиму харчування, добра організація відпочинку, широка програма фізичного виховання. АС. Макаренко приділяв велику увагу розумовому вихованню дітей і молоді, удосконаленню педагогічного процесу в школі. Як педагог-психолог він глибоко аналізує усі явища педагогічного процесу: підготовку вчителя до уроків, процес навчально-виховної роботи на уроках, вияв здібностей, професійних нахилів тощо. А.С.Макаренко вміло розв'язав багато важливих питань морального виховання: суспільство і особа, колектив і особа, свобода і необхідність, право і обов'язок, авторитет і влада, повага і вимогливість до людини та ін. Особливого значення він надавав вихованню в дітей і молоді почуття патріотизму, обов'язку перед народом і батьківщиною. Виховання в дітей і молоді свідомої дисципліни Макаренко розглядав в тісному зв'язку з вихованням волі, мужності й характеру. Він розробив корисну методику дисциплінування: переконанням, поясненням, громадською думкою, авторитетом старших, особистим прикладом педагогів і батьків, добрими традиціями школи, чітким режимом і внутрішнім розпорядком у школі, різними формами заохочення і покарання (крім фізичного). У педагогічній системі А.С.Макаренка особливе місце займає трудове виховання дітей і молоді, підготовка їх до життя і практичної діяльності. Трудове виховання, вважав Макаренко, це важливий засіб всебічного розвитку людини, формування нової особистості. Заслугою А.С.Макаренка є його вчення про виховання дітей і молоді в колективі, через колектив і для колективу. Головну роль у колективі дітей і молоді, на його думку, повинно відігравати провідне ядро колективу - піонерська і комсомольська організації. Макаренко доказав на практиці, що справжній колектив е великою силою у вихованні. Правильне життя учнівського колективу складається з таких компонентів: система самоврядування і самообслуговування; система ролей і правил поведінки, традиції; система відповідальності і стимулювання; система відносин; система дозвілля. А.С.Макаренко надавав великого значення вихованню дітей у сім'ї. На першому міста у вихованні дитини стоять, підкреслював він. батьки. "Книга для батьків" і "Лекції про виховання дітей" Макаренка мають велике значення і тепер, в сучасній Україні. Педагогічна спадщина А.С.Макаренка багата й різноманітна, вона має велике значення для розвитку світової педагогічної науки. Науковий інтерес до педагогічної діяльності А.С.Макаренка виявляв український психолог і педагог Григорій Григорович Ващенко (1878-1967). Він був професором Полтавського інституту народної освіти, а з 1945 року працював в Українському вільному інституті в Мюнхені (Німеччина). Г.Г, Ващенко писав, що у виховної системи А.С.Макаренка велике майбутнє, а колонія ім. М.Горького дійсно виховує з дітей-правопорушників корисних громадян з певними трудовими звичками і робочою дисципліною. Г.Г. Ващенко розв'язує проблеми українського національного виховання в працях "Виховний ідеал", "Виховання волі та характеру", "Виховання любові до Батьківщини", "Тіловиховання як виховання волі та характеру", "Основи естетичного виховання", "Виховна роль мистецтва" та ін. Він написав понад 50 наукових праць у галузі педагогіки, психології та богослов'я. Заслуга Г.Г. Ващєнка полягає в тому. що він всебічно проаналізував та узагальнив основні етапи розвитку української духовності з найдавніших часів до середини XX ст., виявив провідні виховні традиції та ідеали на кожному з цих етапів. Г.Г.Ващенко намагався створити концепцію, програму і методику національного виховання ще тоді, коли обриси незалежної України і не проглядалися.
© 2004 Академия гражданской защиты Украины