|
|
1.3. Виховання в Україні в XIX ст.
Кінець XVIII - початок XIX ст. - тяжкий час в історії України. Російські царі знищили гетьманство, Запорізьку Січ, повністю ліквідували автономію Лівобережжя. Народ України став кріпосним. Кріпацтво гальмувало освіту і спрямовувало виховання дітей та молоді в інтересах українських, польських та російських панів. З прагненням до освіти закріпачених селян панство жорстоко розправлялось, віддавало вчителів і дяків у рекрути.
На землях Східної Галичини і Буковини школи й виховання були полонізовані й онімечені, для дітей селян і ремісників вони були закриті.
У 1845 р. в Києві було засновано Кирило-Мефодіївське товариство, яке виступило проти кріпосного права за створення республіканської федерації слов'янських народів. Члени товариства М.Костомаров, С.Куліш, Т.Шевченко вважали, що без знищення кріпацтва і царизму не може бути справжньої освіти і демократичного виховання народу.
Видатний поет і мислитель Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) в своїх творах закликав до ліквідації кріпацтва і царизму, показував, що народ прагне до знань і вдосконалення. Він гостро критикував виховні недоліки в різних навчальних закладах, заперечував провідну роль спадковості у вихованні дітей.
Освітньо-виховними ідеалами Шевченка були такі риси, як широка ерудиція, висока моральність і працьовитість.
Т.Шевченко високо цінив виховання дітей у сім'ї; прославив жінок-матерів, які вірно розуміли свої благородні материнські обов'язки. Сімейне виховання, на думку Шевченка, треба доповнювати вихованням суспільним, яке знайомить дітей з навколишнім середовищем, дає змогу спілкуватись з дорослими. Таке виховання повинна давати світська загальноосвітня школа за типом гімназії.
Передові педагогічні ідеї, що їх утверджував Т. Шевченко у своїх творах, увійшли до золотого фонду класичної педагогіки.
Микола Іванович Пирогов (1810-1881) - видатний хірург, мислитель і педагог - зробив значний внесок у розвиток нової педагогічної думки. У статті "Питання життя" Пирогов виступав проти станової освіти і виховання молоді. Він писав, що основне завдання освіта і виховання - це насамперед підготувати розумове розвинену людину, а не вузькообмеженого фахівця-чиновника.
Захищаючи у своїй статті ідею людяності у вихованні, Пирогов прийшов до прогресивної парадигми виховного навчання. Значну увагу він приділив моральному вихованню, вихованню чесної, правдивої, щирої людини. Найважливішим фактором морального виховання, вважав Пирогов, є наука, які допомагає людині зрозуміти природу і пізнати себе, розвинути свідомість.
Пирогов писав, що виховання дітей і молоді відбувається скрізь - у сім'ї, у школі, у вищих навчальних закладах, у житті в процесі трудової діяльності. Тому треба дбати про правильне виховання дітей, особливо в сім'ї, і тут велика роль належить жінці-матері.
Важливим фактором морального виховання Пирогов називав дисципліну, але засуджував тілесні покарання, що негативно впливають на нервову систему дитини, принижують її людську гідність. Як виняток в окремих випадках до окремих учнів і з дозволу педагогічної ради гімназії можуть бути застосовані тілесні покарання. Це була певна непослідовність Пирогова в питанні дисциплінуванні учнів, але в цілому його педагогічні погляди заслуговують уваги.
В Україні з інтересом були сприйняті ідеї видатного вітчизняного педагога Костянтина Дмитровича Ушинського (1824-1870) - засновника педагогічної думки і народної школи.
Заслуга Ушинського полягає в тому, що науку про навчання та виховання він розглядав у тісному взаємозв'язку з філософією, історією, фізіологією, психологією та педагогічною практикою.
Щоб правильно виховувати людей, писав Ушинський, треба знати історію людства та історію виховання.
У розвитку педагогіки і психології велике значення мав твір К.Д. Ушинського „Людина як предмет виховання”, в якому розглядався розвиток почуттів, сприймань, пам'яті, уваги, уявлень, мислення, емоцій, мови під час навчання та виховання.
К.Д. Ушинський вважав ідею народності виховання як найважливішою соціальною і педагогічною проблемою. Складовою частиною гармонійного розвитку людини є моральне виховання, підкреслював Ушинський. Моральне виховання людей треба починати з малих років. Мета його - розвивати в дітях кращі риси і почуття: патріотизм і гуманізм, любов до праці та дисциплінованість, чесність, правдивість, почуття обов'язку і відповідальності, власну гідність і скромність, твердість волі і характеру.
К.Д. Ушинський вказував на необхідність посилення вимогливості до дисципліни учнів, але застосовувати при цьому потрібно не фізичні покарання. а правильні педагогічні методи (переконання, запобігання неправильній поведінці, заохочення, особистий приклад учителя, правильний режим навчання тощо).
Найкращим засобом морального виховання К.Д. Ушинський вважав фізичну працю, яку треба поєднувати з працею розумовою. Метою виховання є підготовка людини не до щастя, а до трудового життя. Педагогічна спадщина К.Д. Ушинського відіграє велику роль в розвитку сучасної української освіти і виховання.
Під впливом передових педагогічних ідей Т.Шевченка, М.Пирогова, К. Ушинського та інших українських мислителів і педагогів в Україні розвивалась демократична педагогічна думка, представниками якої були І.Я.Франко, М.М.Коцюбинський, Л.Українка та ін.
Іван Якович Франко (1856-1916) у своїх творах засуджував соціальну і національну дискримінацію в галузі освіти та виховання, муштру та фізичні покарання учнів.
У статті "Наші народні школи і їх потреби" Франко писав, що метою і завданням освіти та виховання є правильне розумове, фізичне і моральне виховання учнів. Важливими засобами виховання він називав народну творчість і художню літературу. Велику роль у сімейному вихованні відводив матері, яка повинна створювати всі умови, в яких би діти росли здоровими і одержували б правильне моральне виховання.
Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913) гостро засуджував соціальні причини культурної відсталості України. Він виступав проти втручання церкви і духовенства в світське життя людей, у шкільні справи, вимагав запровадити в школах навчання та виховання рідною мовою.
Великого значення Коцюбинський надавав трудовому вихованню дітей і молоді, вважав за потрібне привчати їх до трудової діяльності на користь суспільства. Твори М.Коцюбинського мають певне значення також і для правильного сімейного виховання.
Леся Українка - Лариса Петрівна Косач-Квітка (1871-1913) написала багато творів, в яких гостро критикувала всіх, хто перешкоджав розвитку народної освіти, правильному навчанню і вихованню дітей і молоді. Вона показала тяжке життя народних вчителів, які залежали від духовенства та багатіїв, виступала за навчання дітей українського населення в школах їх рідною мовою. Твори Лесі Українки є кращими підручниками для виховання дітей, для розвитку в них патріотизму і гуманних почуттів.
|
|
|